джерела 16-го століття повідомляють, що коли в 1514 році Мікеланджело було доручено вирізати «Воскреслого Христа», він приступив до роботи над величезною брилою мармуру, яку він майже закінчив довбати, перш ніж виявив, що вона має дефект. майстер був схильний працювати від ніг вгору, тому знайшов недосконалість у верхній частині блоку лише тоді, коли вже створив тіло Христа – темний дефект в білому мармурі, який проходить як дуельний шрам по обличчю Христау гніві він повністю відмовився від цієї версії, придбав нову брилу мармуру і вирізьбив те, що стоїть до цього дня в самому серці Риму. його закинута перша спроба була забута, перероблена, і нарешті опинилася в монастирі Сан-Вінченцо Мартіре, в Бассано Романо поблизу Вітербо, де й була знайдена незважаючи на довготривале забуття та дефекти скульптури, перша версія вразила сучасників. Себастьяно дель Пьомбо заявив, що одні лише коліна гідні більшого, ніж увесь Рим, що Вільям Уоллес назвав «однією з найцікавіших дифірамбів, коли-небудь співаних про витвір мистецтва»Христос зображений Мікеланджело роздягненим у позі стоячи. статеві органи Христа оголюються, щоб показати, що Його сексуальність не зіпсована хтивістю і повністю контрольована Його волею, так що в Своєму воскреслому тілі Він показує Свою перемогу як над гріхом, так і над смертю