твоя кішка за тобою сумує. я ненавиділа твоє золотисте волосся, що плуталося в моїх пальцях, коли я натягувала твої локони на свої срібні каблучки, зазираючи в твої очі розпечено лютуючи, ти перетворював мене на фурію, що жадібно кусала твої плечі, до брунатних синців на ніжно рожевих квітах твого татуювання на мʼязах. я ненавиділа, як ти знищував в мені світло, як тріскались всередині гасові лампочки, як обривались гірлянди в моїй голові.від натиску моїх пальців, горіла проводка, бʼючи мене током, скло стискалося в моїх руках, ріжучи їх кольоровими вітражами. я ненавиділа як ти кликав мене в танець на нашій кухні, як охоплював мої плечі в твоїй сорочці, як я голосно сміялась і як наступала тобі невгамовно на ноги під саундтрек з кримінального чтива. я ненавиділа твої тупі жарти, як ти малював на моїх нервах блискавки, як я падала на деревʼяну підлогу під твоїм тілом, як мені хотілося впасти знову від натиску грайливих пальців по ребрах. як сатива охоплювала наш простір, червоне вино розливалось в наші легені хмільним диханням, шахова дошка гриміла грою, твої чорні коні падали мені на коліна, моя біла дама гойдалася в твоїх пальцях, ми грали в шахи, грали ролі, грали в кохання. гра скінчилась. тепер я ненавиджу тишу нашої квартири, дошку мого скейту на якому ти гепнувся сідницями на асфальт, нагадуючи мені твій гострий сміх, я не відкриваю твої шухлядки з китайським чаєм, боючись доторкнутися до оголеної проводки своїх почуттів. я стираю пальцями пил з твоїх старих речей, чуючи в голові струс електрички в якій я спала в тебе на колінах, моя шкіра ще памʼятає поцілунки в скроню.я досі сплю в твоїй сорочці, ховаюсь під ковдру від монстрів під ліжком, я дивлюся на нашу кішку і вона сумно мурчить дивлячись на двері. вона чекає коли ти прийдеш. я слухаю шелест осіннього листя, шепіт твоїх вуст в моїй уяві. я разом із кішечкою сподіваюсь почути в замку цокіт ключів. ключів які лежать в шухляді, яку мені лячно відкрити.