я буду памʼятати лоно твого тіла коли ти знову вбʼєш мене своїм теплим сміхом. нерівним прикусом ікол на шиї. я буду грітися об спогади про твої руки навколо мого серця, твоє грубе своєю ніжністю різке штовхання всередину мого тіла. я буду ще відчувати мед, що стікає всередині мене, стискається мʼязами коли тазові кісточки доторкаються до байку.кожного разу стискаюсь ніби ти ще всередині. ти розчиняєш мене в своїй світлій посмішці, коли я йду з твого падіка на світанку після нашого марафону, я зберігаю кожну таку твою посмішку в скарбничку знаючи на перед, що наступної ночі твої накурені очі ледве впізнаватимуть мене. що, ще плекати від дитини моря з країв деребасивської вулиці. я пишу вульгарну прозу підсолоджуючи її метафоричними обертами рухів твоїх пальців, в мене ефект метелика перед очима, схоже наркотики з твоєї слини починають діяти на мої мізки також. ти найгірший мій вибір для перетину в ліжку і спати с тобою це як нарікати себе на безсоння, від думок, що наступний день будеш охоплювати мʼякі вигини тіл інших пасій. я би назвала тебе шльондрою, схопила б за волосся і притягнула до відповідальності за алкоголь в моєму стакані. хвойда. ти така грьобана хвойда в цьому місті, що кожна друга знає твоє татуювання на бедровій кістці. але десь глибоко всередині мене, глибше ніж ти в мені був, я все ще плекаю надію, що вони не помітили блиск рудого в твоєму волоссі, що твої зіниці розширені не тільки від котиків в твоєму кровообігу, і що ніхто не помітив, як срібна каблучка на твоєму пальці підозріло схожа на ту яку я неймовірним чином загубила.