Доставка 🎁Один з днів. Почався він відносно спокійно. Під час ранкового сіряка одна з груп побачила противника, що перебігав через відкриту частину місцевості та відкрила вогонь, наче 1 ранили.Зеленка закривала нас від пташок, наче як ворог ще точно не виявив наше місцезнаходження.Копали, спостерігали, регулярно чули голоси противника навколо себе. 300-400 метрів - якісь нерозбірливі крики.Частина моєї групи до цього... Випадково опинилась зовсім не там, де потрібно 😐 Прям взагалі не там. Але вони мали доступ до провізії, яку накопичили інші дружні позиції, які не мали відношення до моїх груп. В той час в нас вже взагалі не було води.То ж прикинувши відносно безпечний маршрут до нас, я довів його групі, що "відірвалась", по радіо та вони з провізією до нас прийшли, нарешті приєднавшись до всіх.До групи, що відкрила вогонь вранці, нести провізію я вирішив сам, взявши з собою ще одного бійця - проговорили, як будемо рухатись, хто куди дивиться.По-перше я гадав, що точно не заблукаю в цих єбєнях, бо мова йшла не про класичні посадки. По-друге мені потрібно було побачити, де хлопці обрали позицію, що вони бачать, і наскільки результативно вони зможуть там працювати.Все ж зробив непотрібний крюк, місцевість максимально мерзенна.Близ позиції, мене ще й зустріли, то ж провізію я приніс. Все побачив, проговорили, хлопці вже непогано вкопались, огляд був об'єктивно непоганий.Поки я сидів на "новій" позиції, підар-пташка зробила першого 300 в групі, від якої я відійшов. Почув, що він ходячий, це чудова новина, але окрема історія. Його оперативно залатали та витягли.Я почав рух назад, приблизно по тому ж маршруту. І я щось почув попереду себе. Наче то блискавка рюкзака, чи щось подібне... Тихенько сів в коліно біля дерева, звук рації на 0 і почав слухати, дивитись. Мій другий номер, тим часом, плюхнувся на зад, в 5-8 метрах від мене та зайняв сектор, звідки ми прийшли. Я періодично на нього дивився, та чекав, що він на мене гляне і я зможу йому пояснити, що спереду якесь лайно. Але ні."Фомааааа, братааааан" - шепітом та тяжке дихання з камишу - почув я, в перші хвилини. Перші десятки метрів. Я і в теплоприціл дивився, і вип'ячував очі, не зміг навіть приблизно, в цьому зеленому лайні ідентифікувати противника.Я був впевнений, що і вони нас почули, то ж будуть сидіти тихо. Тому майже не рухався, та й дякую побратиму, він теж не видавав особо звуків, хоча і не розумів, що підари біля нас.Так пройшло хвилин 30. Вони майже не видавали звуків. Але я почув по свою праву руку, як "пілікала" підар-рація. Не знаю. Метрів 50-100. І голосний російський говір.Рації. То їх фішка. Вона видає звук на будь-яку дію. І в більшості випадків вмикнена на максимальну гучність. Дешеві, аналогіві, китайські рації.Бляха. Приймаю рішення тягнутись назад.Встаю, відтягуюсь швидко, але відносно тихо. Побратим тягнеться за мною, поглядуючи назад. Приходжу до хлопців та розповідаю. За цей час в груп нічого важливого не відбулось. Добре. Розосередились, зайняли сектори та чекали.Але мені все ж потрібно добратись до моєї частини групи. Наче тишина. Звуки рації віддалились. Почекав ще з хвилин 10-20.Піду іншим шляхом. Той щось мені не сподобався.Декілька хлопців також вийшли зі мною, щоб закрити сектор, де були підори.Рух.На відео той день, я підкопую свою яму. У всіх пісок, а в мене якась хуйня.😌 Позивний ВВС - Підписатись😅 Instagram