сьогодні Яблучний Спас і в мене з ним пов'язані два спогади з дитинства:як мама тонкими скибочками ріже кисле яблуко, яке ми потім їмо зі свіжим, прозорим, пахучим медомі як вона переповідає історію, яку їй розказувала її бабусячому до Спаса не можна їсти яблука жила собі жінка, в якої померла дитина. і якось сниться їй сон — небеса, багато діток, і Господь роздає їм яблучка, а її дитині не дає. і вона питає — чому ж так? а їй у відповідь — бо ти їла яблука до Спаса.я пошукала корені цього вірування. церковної заборони на споживання яблук до Спаса нема, а найпоширеніше народне пояснення — яблука вважалися "гріховними плодами" й потребували освячення. можливо, як це часто буває, християнське свято (Преображення Господнє) наклалося поверх язичницького, пов'язаного зі збором врожаю і принесенням перших плодів у жертву богам, звідки й долинули до нас відголоски давнього табу.а ви знайомі з цим віруванням? до речі, нагуглила, що яблука до Спаса також не можна було їсти дівчатам, що лишилися без матерів, але пояснення цьому не знайшла 🤔