Telegram statistics channel - @baptystsUA

✨18 квітня в церкві «Re:Church» у Києві відбулася зустріч для сестер, відповідальних за дівочо-жіноче служіння в церквах Києва та Київської області на тему «Сила відновлення», яка обʼєднала 60 учасниць з 27 помісних церков.✨Зустріч розпочалася зі спільного прославлення, яке велося об’єднаним гуртом із різних церков Київщини. Також прозвучало сольне виконання авторки пісень Ангеліни Должкової, що спонукало до ще глибшого поклоніння Богу.✨ Протягом дня неодноразово звучала тема сестринства, яка народжується у підтримці, взаєморозумінні та спільному служінні.✨Юлія Бокоч, відповідальна за жіноче служіння Києва та області, поділилася про місію і бачення дівочо-жіночого служіння Києва та Київщини. У своїх роздумах на тему «Сила відновлення» вона використала образ оливи як біблійний символ життя, витривалості, посвяти і сили, яка приходить після тиску. Це слово допомогло глибше усвідомити, як Бог формує характер і приносить плід через різні обставини.✨Спікерка Бет Пост продовжила розкривати тему відновлення, представивши 6 кроків: визнання, покаяння, прийняття благодаті, оновлення, реінтеграція та вплив, що приносить відкуплення. Особливий акцент був зроблений на тому, що хрест Ісуса є найвищим проявом і джерелом справжнього відновлення.✨Юлія Негрішна поділилася практичними ресурсами для служіння, наголосивши, що ми можемо служити іншим лише тоді, коли самі маємо внутрішній ресурс. Інтерактивна частина «Джерело відновлення» стала «спільною скарбницею досвіду»: учасниці записували свої виклики, а інші, переходячи між столами, залишали поради, підтримку та можливі рішення.✨Окремим глибоким переживанням стала арт-терапія від Тетяни Сологуб, яка через творчість допомогла торкнутися внутрішнього стану, прожити емоції та відчути процес відновлення на особистому рівні.Цей день став нагадуванням про те, що Бог відновлює серце, діє через спільність і дає силу рухатися далі. Нехай усе пережите і почуте принесе плід у житті кожної сестри та в їхньому служінні.#подіїзустрічі

🏷З 9 по 11 квітня у м.Луцьк (Волинської обл.) на християнській базі «Ковчег» відбувся особливий навчальний семінар, організований Комітетом дитячого та підліткового служіння ВСЦ ЄХБ спільно з міжнародною організацією The Mailbox Club.У семінарі взяли участь служителі з 16 областей України, що зробило цей час ще більш цінним для обміну досвідом та єдності.⏺Відкрила семінар Оля Мирончук, керівниця дитячого та підліткового служіння ВСЦ ЄХБ, наголосивши на надзвичайній важливості дитячого та підліткового служіння саме сьогодні – у непростий, але благословенний час для Церкви.Ведучою заходу була Оля Корнійчук, адміністративний директор школи «NEXUS», яка супроводжувала учасників протягом усієї програми.📎Першим спікером став пастор Олександр Ярмушко, заступник по Рівненській області та служитель Першої Рівненської церкви. Він підкреслив, що служіння апостола Павла завжди відбувалося в команді однодумців, і саме через взаємодію з різними людьми Бог формує якісніше служіння.⏺Зворушливим було свідчення Дмитра, який служить підліткам. Він поділився, як, перебуваючи в церкві, певний час жив подвійним життям, але саме залучення до служіння, підтримка лідерів і спільність з віруючими людьми втримали його від відходу у світ.📎Пастор Володимир Омельчук говорив про особисті стосунки з Богом як основу будь-якого служіння. Особливо цінними стали 7 принципів особистих стосунків з Богом: час, місце, пошук Божого обличчя, щирість, постійність, підзвітність і послух.Ці дні були насичені як біблійним навчанням, так і практикою:⏺Оля Мирончук презентувала служіння The Mailbox Club – ефективний інструмент євангелізації та духовного зросту дітей. Учасникам представили повноцінну програму навчання для трьох вікових категорій, яка включає посібники для вчителя та робочі зошити для дітей. Ці матеріали вже готові до використання у служінні: вони структуровані, біблійно наповнені та адаптовані для різного віку. Їх можна впроваджувати у своїх церквах, а також замовляти для подальшої роботи з дітьми та підлітками у обласних керівників ДПС.⏺Марина Яремчук, відповідальна за ДПС ЄХБ Рівненської обл., провела практичне заняття, показавши, як цікаво й доступно доносити біблійні істини, щоб вони не залишались «порожніми словами» для дітей.Майстер-класи стали яскравою частиною семінару:⏺Руслан Стороженко, відповідальний за ДПС ЄХБ Хмельницької обл., продемонстрував, як через прості досліди можна пояснювати глибокі біблійні істини.⏺Інна Король, керівниця церкви «Дім молитви», м. Умань, провела майстер-клас, що був присвячений наочності та її впливу на сприйняття біблійного уроку дітьми. Вона наголосила, що наочність можна створювати з простих матеріалів: дерево, пластилін, стаканчики, палички, прищепки тощо. Також порадила мати окреме місце для зберігання ідей і напрацювань.Під час практичної частини учасники обрали урок із посібника Mailbox Club і створили власну наочність із запропонованих матеріалів.📎Завершив семінар Іван Король, пастор церкви «Дім молитви», м. Умань, закликавши не шкодувати часу, сил і ресурсів для служіння дітям: «Витрачайте себе для Господа. Для мене життя – це Христос».Цей семінар став нагадуванням, що служіння дітям і підліткам – це не просто напрямок роботи, а можливість показати їм живого Бога, Його любов і істину через власне життя.💞Дякуємо всім організаторам, спікерам і учасникам за відкриті серця та бажання зростати й служити! Особлива вдячність організації The Mailbox Club за можливість проведення цього семінару та надані ресурси для служіння!

10-11 квітня на базі Ірпінської біблійної семінарії відбулася шістнадцята щорічна Всеукраїнська сестринська конференція глухих «Жінка Божа» під гаслом «Життя і служіння в різних умовах». Організатори конференції – лідерська команда Всеукраїнського сестринського комітету серед глухих.  🇺🇦Загалом конференція зібрала біля 70 сестер із різних церков України: Києва, Білої Церкви, Ірпеня, Вінниці,Дніпра, Житомира, Івано-Франківська, Кривого Рогу, Львова, Миколаєва, Мукачево, Одеси, Полтави, Рівного, Сум, Умані, Херсона, Хмельницького, Чернівців. Серед учасниць були також перекладачі жестової мови - студентки і випускниці факультету «Служінн глухим» нашої семінарії.🌿Цьогорічний захід співпав із періодом Великодніх свят, що додало зустрічі особливого настрою – сестри з великою радістю спільно поклонялися Богові й прославляли Його.👨🏻‍🎓На початку зустрічі учасниць конференції привітав ректор Микола Романюк. З вдячності Богові він відзначив, що Ірпінська семінарія вже майже три десятиліття приділяє увагу навчанню перекладачів жестової мови і навчанню глухих. І для семінарії є великим привілеєм бути причетною до нинішньої жіночої конференції. Нагадуючи сестрам про Пасхальні події, пастор Микола, зокрема, звернув увагу на те, що першими, хто повірив у воскресіння Ісуса й поніс цю радісну звістку іншим, були жінки. Дуже важливо, щоб і сьогодні - в час тривоги, напруги, зневіри - наші жінки-християнки звіщали усім людям про Воскреслого Спасителя, щоб кожна людина могла почути Євангелію прийнятним для неї чином, зокрема й жестовою мовою. Конференція складалася з пʼяти навчальних семінарів, які проводили досвідчені глухі й чуючі служительки.🔹Марина Стралківська (Київ) розкривала тему «Навчайся і навчай» про те, як важливо Божій жінці не лише особисто навчатися та духовно зростати, а й навчати інших. І для цього ознайомила учасниць конференції з формами та методами, як це можна робити ефективно. 🔸Юлія Стефанишин (Рівне) порушила тему «Заклик до покаяння та справедливості». Вона наголосила на тому, що після покаяння важливо продовжувати проявляти справжню віру через справедливість і чесність, як цього навчає Слово Боже. 🔹Ольга Панасюк (Івано-Франківськ) зосередила увагу жінок на темі «Сучасні ідоли серця», де вказувала, що може бути ідолами в серці Божої жінки, і як важливо вчасно розпізнати їх і викоренити зі свого життя. 🔸Наталія Воронова (Чернівці) представила доктринальну тему «Жива вода» про дію Духа Святого в житті християн. 🔹Тетяна Чуча (Львів) поділилася роздумами на тему «По той бік чудес», де вказала, що важливо не шукати чудес, а розуміти їх суть, і головне - вміти бачити найбільше чудо у своєму житті - Божу любов. 🔸Декан факультету «Служіння глухим» Світлана Баклицька розповіла учасницям конференції про служіння факультету з підготовки перекладачів жестової мови, ознайомила з програми Ірпінської біблійної семінарії на яких можуть навчатися глухі та запросила охочих здобути біблійні знання до вступу в ІБС.У перервах між семінарами та у вечірній час учасники конференції ділилися свідченнями і презентаціями про сестринські спілкування у своїх містах і регіонах, співали, молилися, проводили вікторину, ділилися загальними враженнями від почутого.🙏Подяка Богові за те, що в такий складний для нашої країни час Він дав можливість сестрам зібратися разом, потішитися серцями, поміркувати про служіння в сучасних умовах, поспілкуватися, підтримати й підбадьорити одна одну та зосередитися на своєму духовному житті.

ВСЕУКРАЇНСЬКА ДІВОЧА КОНФЕРЕНЦІЯ "БІЛЬШЕ, НІЖ ДОСТАТНЬО"Запрошуємо тебе — справжню, живу, особливу… 🌸 Якщо тобі 15–25 років — це місце саме для тебе.Конференція про ідентичність — ким я є в Христі і як це змінює все моє життя. Про свободу від думки людей, порівняння і постійного відчуття «недостатньо».📌 Тут ми будемо говорити про справжню цінність — не ту, яку треба заслужити, а ту, яку вже дав Бог.📌 Про те, що ти унікальна, як відбиток пальця, і тобі не потрібно ставати кимось іншим, щоб бути важливою.📌 Це про свободу служити — не з тиску чи бажання довести, а з любові та прийняття.📌 Про серце, яке знає, хто воно, і тому може сміливо жити, діяти і торкатися інших.Це простір, де ти зможеш побачити: в Бозі ти вже більше ніж достатньо.9 травня з 10:00 - 16:00Київ; церква "Re:Church" (вул. Ореста Васкула, 31а (метро Житомирська)Старт реєстрації — 9:00На тебе чекає: поклоніння, тренінги, майстер-клас, меседж, подаруночкиДрес-код: джинс + те, що підкреслює твою красуЦіна внеску: 500 грнРеєстрація за посиланням https://forms.gle/q74Wj2gQcDVeZdM99Контактний телефон 0 97 773 05 70 Олена P.S. Винятки щодо обмеження за віком — МОЖЛИВІ! 😉

Міркування про молитву в Гетсиманії А прийшовши на місце, сказав їм: Моліться, щоб не впасти в спокусу. А Він Сам, відійшовши від них, як докинути каменем, на коліна припав та й молився, благаючи: Отче, як волієш, пронеси мимо Мене цю чашу! Та проте не Моя, а Твоя нехай станеться воля!... І Ангол із неба з'явився до Нього, і додавав Йому сили. А як був у смертельній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю... І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби... (Луки 22:40-45) Деякі люди вважають, що тривожитися гріховно. Вони думають, що їм бракує віри. Я так не думаю. Це не гріхи, а скорботи. Як усі скорботи, вони можуть, якщо ми їх так сприймаємо, бути нашою часткою в Христових Стражданнях. Початок страждань, перший до них крок, – в Гетсиманії. Там сталося, як бачимо, щось дивне і важливе. З усіх висловлювань нашого Господа зрозуміло, що Він наперед передбачив Свою смерть. Він знав, до чого обов'язково призведуть Його вчинки в такому світі, який ми влаштували. Але, очевидно, перед гетсиманською молитвою це знання у Нього якимось чином забрали. Як би Він не хотів слідувати волі Отця, Він не міг одночасно благати, щоб ця чаша Його оминула, і знати, що вона не мине. Це і логічно, і психологічно неможливо. Розумієш, про що це говорить? Він розділив з людьми все; тортури надією, тривогою, очікуванням в останню мить нахлинули на Нього, і можливість того, що врешті-решт Його врятують від найбільшого жахіття. Прецедент був, Ісаак був врятований, теж в останній момент, всупереч реальності. Це не настільки неможливо… і, звичайно, Він бачив, як розпинали інших людей… видовище, зовсім не схоже на наші релігійні картинки. Але якби не ця остання (і непевна) надія на диво, не душевне сум'яття, не кривавий піт, Він не був би Людиною. В повністю передбачуваному світі людиною бути неможливо. Знаю, нам кажуть, що з'явився ангел та "підкріпляв" Його. Але ні англійською, ні давньогрецькою мовою це слово не означає "втішав". Доречніше перекласти "додавав сили". Цілком можливо, що він відновлював впевненість (невелика потіха!), що страждання необхідно стерпіти, що їх не уникнути. Усі ми намагаємося приймати нещастя смиренно. Але молитва в Гетсиманії показує, що супутні тривоги – також Божа воля та частина нашої людської долі. Досконала Людина її скуштувала. Слуга не вищий від свого пана. Ми християни, а не стоїки.___Листи до Малькольма : Здебільшого про молитву / Клайв Стейплз Люїс; Львів : Свічадо, 2024. – 152 с.Картина художника El Greco – The Agony in the Garden 1541-1614рр

Страсний тиждень: чим запамʼяталася середаЦе найтихіший день цього тижня і запамяталалася вона тим, що Ісус провів значну кількість часу… гостюючи у друзів. Родинне коло відкриває все найкраще і найгірше в людині, бо які ми є, таке й стає очевидним саме дома. Ісуса запросили погостювати у Витанію, а там… жінка… розбита пляшечка… дорогоцінне миро ціною в річну зарплату старанного робітника… на Ісусових ногах. У цьому вчинку було неправильно зроблено все: і не тоді, і не там. Ні про яку доречність і пристойність і мови бути не може. І разом з неймовірним запахом думки присутніх наповнило відчуття… марнотратства. Про це чоловіки одразу почали обговорювати вголос і то так критично, як це вони люблять поговорити про нерозумність жінок. Аж тут Учитель починає не просто захищати жінку, — з Його слів стає очевидним, що вона єдина, яка чи то розуміє чи відчуває щось, що насувається на Ісуса. Фінал «неправильної» історії: «Запевняю вас: де тільки буде проповідуватися ця Євангелія в усьому світі, буде розповідатися і про те, що вона зробила, – на згадку про неї.» Матвія 26:13Зробити таке людина може заради найдорожчого, що в неї є. Люблячий ніколи не розраховує; люблячий ніколи не думає про те, як зробити що-небудь пристойно й у той же час дати небагато; у люблячого завжди тільки одне бажання — віддати все і вважати що мало. Ми ще навіть не стали християнами, якщо думаємо про те, як би, зберігаючи пристойність, дати Христу і Церкві - Його людям якнайменше.Одразу з тієї зустрічі один з її активних учасників «…пішов до первосвящеників і сказав: Що ви дасте мені, і я видам Його вам? Вони ж заплатили йому тридцять срібних монет.» (Матвія 26:14-15)Марія віддає 300 динаріїв (річний заробіток). Це був її «капітал», її впевненість у майбутньому. Вона виливає все до останньої краплі, бо для любові «достатньо» — це завжди замало.Юда отримує 30 срібняків (близько 120 динаріїв — орієнтовна ціна раба). Він оцінив Творця Всесвіту дешевше, ніж Марія оцінила можливість просто побути поруч із Ним.Середа ставить перед нами виклик або просто проявляє наше серце: з готовністю через любов до Ісуса віддати для Нього все найдорожче, що маємо, чи Він нам потрібен лише щоб вирішити наші питання які не вирішуються грошима і лікарями. Велика середа — це справді дзеркало. Вона змушує нас запитати себе: «Хто я в цьому домі у Витанії?» Той, хто критикує чужу щирість? Той, хто рахує вигоду? Чи той, хто готовий розбити свій найцінніший «глечик» заради Ісуса?

Страсний тиждень: чим запамʼятався вівторокЦе був найбільш публічний день — Ісус провів багато часу в храмі. Спочатку Він розповідав притчі, що викривали релігійних вождів, а потім вступив у пряму інтелектуальну та духовну конфронтацію з фарисеями. Ті, своєю чергою, здійснили щонайменше три спроби підловити Його на слові чи хибному висновку, адже їм потрібна була стаття для звинувачення (Мт. 22:15-40).Сьогодні ризик стати «церковним фарисеєм» має кожен християнин, який хоча б рік сумлінно відвідує богослужіння, читає Писання і молиться. Цього часу цілком достатньо, щоб навчитися і релігійної гордості («я вже не такий, як ті»), і лицемірства — вмінню поводитися побожно з віруючими, і, так «як усі», з рештою. Тому це і до нас, людей із релігійним досвідом (потенційних «гробів побілених»), найгостріше звернене семикратне «горе вам» (Мт. 23:1-39). Адже ми часто стаємо бар’єром для інших у їхньому пошуку Бога: власним поганим прикладом робимо людей гіршими; виявляється, що матеріальне ми любимо більше за духовне, хоча й вміємо про нього красиво говорити. Ми вимагаємо видимої дисципліни, забуваючи про милосердя, любов і справедливість. За нашою маскою святості може ховатися духовна мертвість, а за духовною риторикою — переслідування щирих Божих людей. Ісус із глибоким жалем і праведним судом засуджує гріхи не заради «хайпу» чи популярності — Він і за цих людей помиратиме на хресті, щоб подарувати їм визволення.Чи не найнезвичніша картина вівторка в храмі — це Ісус, Який спостерігає за жертводавцями: невідомо, як довго дивився Учитель, але Його висновок, імовірно, приголомшив учнів. Його вражає не об’єктивно вкинута сума, а виключно суб’єктивна: серце жертводавця, яке зфокусоване більше на Тому, Кого любить, аніж на собі (Мк. 12:41-44).Уже ввечері, зупинившись на Оливній горі, Ісус навчав учнів про кінець часів і про те, як правильно жити в очікуванні Його повернення (Мт. 24-25). Виявилося, що все простіше: Спаситель закликає нас пильнувати. Оскільки ми не знаємо ні дня, ні години Його приходу, наше життя має бути постійним служінням і готовністю до зустрічі з Господом.Про що був вівторок, якщо коротко? Ісус розмежовує показову релігійність і живу віру. Він готує Своїх учнів до того, що Його відсутність буде часом випробувань, але Його перемога та повернення є безсумнівними.

Страсний тиждень: чим запам’ятався понеділок«І вони прийшли в Єрусалим. А ввійшовши до храму, Він почав виганяти тих, які продавали й купували в храмі, поперекидав столи міняльників грошей і ослони тих, які продавали голубів, та не дозволяв, щоб носили речі через храм. І Він навчав їх, кажучи їм: Хіба не написано, що дім Мій назветься домом молитви для всіх народів? А ви його зробили печерою розбійників!» (Від Марка 11:15-17) І Матвій, і Марк, і Лука приділяють особливу увагу очищенню Єрусалимського храму. Для Ісуса це стало моментом загострення конфронтації — рішучий, навіть радикальний вчинок, який демонструє, що таке свята ревність. Це стан, коли ти знаєш, для чого від початку був призначений цей простір, і бачиш, на що його перетворили.А задумав Господь цю споруду не просто як юдейський обрядово-ритуальний майданчик, а як місце спільнотної зустрічі з Богом. Причому не лише для юдеїв, а й для богошукачів з усіх народів, незалежно від їхньої нації. Схоже на те, що двір для язичників поступово перетворили на пасхальний ярмарок, де «турбота» про комфорт паломників з усього світу межувала з жадобою до наповнення храмової скарбниці відсотками від обміну.Що б Ісус виганяв сьогодні з наших духовних просторів? Нагадаю, що за новозаповітним вченням поняття храму переноситься з географічної площини в духовну, а з будівлі — в особистість: у тіло віруючої людини (1 Кор. 6:19) та у спільноту (1 Пт. 2:5). Отже, для християнина храм — це він сам у єдності з іншими віруючими під головуванням Христа.Якщо я — храм, то моє життя — це літургія, безперервне богослужіння. Мої слова, чесність у роботі, дієва любов до ближнього — це і є щоденне «принесення жертви» Богові. А що сьогодні Господь мав би перекинути й вигнати з храму нашого серця? Ісус точно прагне викорінити жадібність, егоїзм та лицемірство, щоб там панував Його Святий Дух і Його плоди, щоб утверджувалася наша залежність від Господа через молитви хвали та заступництва. Щоб там панувала пошана до інших: якщо ближній — теж храм Божий, я маю ставитися до нього з таким же трепетом, як до святині. Таке самоочищення кожного віруючого водночас є очищенням і всього «великого храму» — спільноти відроджених Божих дітей.Схоже, що понеділок — це найкращий день Страсного тижня для переоцінки власного життя та щирого покаяння. Дай нам, Боже, стільки мудрості й смирення, щоб бути відкритими до очищувальної благодаті Христа, який із неабиякою турботою працює над нашими душами й чекає на нашу співпрацю.P.S. А як щодо наших споруд — Домів молитви? Невже вони Ісусу зовсім не цікаві і Він не хотів би очистити й їх? Ні, не цікаві, бо Він працює з серцем людини. Проте саме через ці споруди, які ми будуємо для власного комфорту, часто виявляються справжні цінності наших сердець. Можна впевнено сказати: хоча сучасні Доми молитви ніяк не співвідносяться з Єрусалимським храмом, вони мають одну сумну схожість. Як колись у храмі було «тісно» язичникам, так і наші церковні будівлі часом стають настільки «святими», обростаючи такою кількістю правил і заборон, що нецерковні люди бояться туди заходити. На жаль, там вони теж часто не знаходять місця для будь яких грішників, яким часто так потрібен Бог…

У Дунаївцях на Хмельниччині 22 березня церква «Віфлеєм» провела сімейну зустріч на тему «Втрачена романтика».Із часом через буденні справи, втому і рутину у стосунках може згасати романтика. Те, що колись було природним і легким — увага, ніжність, бажання дивувати — поступово відходить на другий план, поступаючись спискам справ, відповідальності та щоденним клопотам. Люди перестають помічати дрібниці, які колись наповнювали серце теплом.Але насправді романтика не зникає сама по собі — вона потребує свідомого вибору і турботи.✔️Промовцем зустрічі став Віталій Басенко. Він звернув увагу на глибші причини, що руйнують стосунки. Зокрема, говорили про те, що гріх непомітно вбиває все добре, що є між людьми, а егоїзм поступово віддаляє одне від одного, ставлячи власні бажання вище за любов і турботу.Обговорювали:- Як зберігати тепло у стосунках- Як виявляти увагу та турботу - Чому важливо не втрачати близькість навіть у дрібницях- Що руйнує стосунки ❤️ Було багато щирих розмов, усмішок і нових знайомств. Подібні сімейні зустрічі в церкві проводять щомісяця.

У Запоріжжі 21 березня пройшла конференція для служителів області — представників різних служінь, братів та сестер.🔹Серед промовців — пастор Валентин Прошак, який проповідував на тему «Великий Бог у час великої кризи», та Сергій Сизоненко, який говорив про втіху для стомлених служителів і наголосив:Пастор часто втішає інших, але й сам потребує втіхи. Де йому брати сили, коли втомлений? — кликати до Бога, і Він дає відповідь. 🔹Голова Союзу ЄХБ Валерій Антонюк у своїй проповіді розповів про секрет відновлення:Д овіра Богу у важкі часи — це не пасивне очікування, а активне перенесення тягаря служіння з власних плечей на Його незмінні обітниці. 💙Олексій Іванов, голова обласного об'єднання церков ЄХБ, разом із пасторами та відповідальними братами обговорили тему "Витривалість пастора у довготривалій кризі". Тут були порушені важливі питання, серед них: Які рішення сьогодні формують церкву завтра? Якої підтримки бракує пасторам зараз? Нехай ця зустріч принесе практичну користь кожному учаснику, зміцнить у служінні, надихне не здаватися у важкі моменти та ще більше покладатися на Бога у житті й праці.