В січні, під час страшних обстрілів і блекаутів, на сторінку НЕ/вкрадене написала викладачка Школи мистецтв №1 в Херсоні з запитанням: а можна приєднатися до проєкту? — Та, звісно, — відповіла я. — Заходите на сторінку музею, обираєте викрадену роботу, досліджуєте, робите штудію або омаж - подяку старому митцю.Проєкт настільки відкритий і прозорий, що своє вкрадене росіянами мистецтво може досліджувати кожний і робити це як завгодно: гучно, тихо, з натхненням, з повагою. Головне — РОБИТИ. Я взагалі хочу, щоб українці досконало знали колекції кожного пограбованого музею. Ми ще про Маріуполь і Крим не починали. Хоча я написала про пограбовану росіянами місцевість Сувлу-Кая в Бахчисараї.І ось на День Музеїв діточки школи малювали штудії і омажі. Вони зараз в різних містах України і навіть в різних країнах, бо Херсон під постійними обстрілами і дронами російських окупантів. Вони займаються онлайн. Вони малюють. Мистецтво іманентно цілюще: воно лікує від травм і позбавляє роздратування, навіть якщо ти не виставляєшся на великих майданчиках і не їздиш по закордонних конференціях. Тому що соцмережі зараз — це також виставкові зали. Хоча завжди раджу бачити шедеври наживо. Тому завжди наполягаю на відвідуванні виставок і підтримку живих митців.Діти малювали вкрадені роботи. Херсонські діти. Наші діти.Не важливо, з якими стереотипами залишаються дорослі, що вони цитують, за що хапаються і як вони досі залежні від толстоєвських. Важливо - якими виростуть наші діти. Що вони будуть знати, на що вони дивляться і що читають. Тому діти, які досліджували колекцію музею і робили штудії і омажі на викрадені роботи, ніколи не будуть росіянами. Ніколи.Дякую викладачці Наталії Володимирівні, це просто неймовірно, що ви зробили. Дякую херсонським дітям. Картинки нижче 👇🏼👇🏼👇🏼