Мої друзі знають, що Балаба - це завжди щось позитивне. На початку повномасштабки дзвінок мені зранку це було як Good Morning, Vietnam: порція гарного настрою з перцем і жартом. Сьогодні на Привозі. Після довгої блекаутної перерви купляю сулугуні у знайомого картвела. Левані з родини біженців, з Абхазії, дитиною памʼятає ще ту війну 1992-93-го і твердо знає, що її влаштувала ЙР - тільки русским вигідні всі війни на уламках імперії. Його мама робить найсмачніший сулугуні в Одесі: просто білий майже не солоний, зі спеціями, з зеленню, копчений. Ще іноді буває імеретинський, також люблю навіть не в хачапурі) Коротше, купляю сир. Левані сумно каже: «Як воно?» - я розповідаю про виставку, про Херсон, про Київ, про кльових людей навколо, і на завершення кажу: «Чули, як Штати з Ізраїлем вдарили по Ірану? От по р..sni також так буде, вони з аятоллами союзнички, всі їхні шахеди - все одно звʼязок з Іраном, вони через Каспій собі шлях проклали, тільки не шовковий, а збройний, тварюки. Нічого, закінчиться їхній час і дуже швидко закінчиться».Левані посміхається. Він знає, що я мрійниця. Я йому обіцяла після звільнення Херсону повернення до нашого українського Криму. Але все одно приємно.В Одесі сонячно. Завтра весна. Дякую Збройним Силам України ✊🏼🇺🇦