Потяг до Одеси доїжджає під звук повітряних тривог. На Заставі починаєш рахувати - які райони зі світлом, а які темні. На вокзалі горять всі ліхтарі, «у Чорного моря» не чутно, можливо, в цілях економії, що також зрозуміло. Незмінні тьотеньки з картонками «квартира у моря» та гучномовні водії зі вічним «таксі, ребята». Хочеться повернутися і сказати: «італійською ребята - рагацці, а ну давай як двісті років тому - французька і італійська - офіційні мови міста». Але мовчу, хочу, щоб було хоч «таксі, панове». Як їх виховати - не знаю.Вдома повний набір світла, тепла і води, прям совісно хвалитися, тому що деякі райони сидять без світла вже пʼяту добу. Написала у робочих чатах - а ну давайте до мене заряджатися. Всі розуміють, що коли наші енергетики все відремонтують, то ЙР вдарить знову. Всі готуються. Вже ніхто казок про те, що «а наши договорились с путеним шоб нас не бомбили», як було у 2022-му, не розказує. Коротше, Одеса прекрасна і в нас ще тепло - от зараз +10. Ми не здаємося, допомагаємо ЗСУ і дякуємо всім, хто нас рятує від наслідків обстрілів ЙР. Ви неймовірні. Дякую.