НЕ/вкрадене. Штудії і омажі.Художник Григорій Сергеєв (1913-1986) жив у Херсоні і у 1970-ті роки створив цілу серію робіт про рідне місто: він просто перемальовував на полотні олійними фарбами старі листівки 1910-1920-х років з видами Херсона. Таким чином він зберіг памʼять і шарм міста, яке зараз постійно знаходиться під обстрілами. Сергеєв - це наш український Митник Анрі Руссо: око академічного митця одразу зрозуміє, що щось не те. Дійсно, схоже на Піросмані і Руссо, але це Херсон, впізнаваний. Мої хлопці зі ЗСУ, хто зараз знаходяться на тому напрямку, впізнають місця одразу: річковий вокзал, вид на Дніпро, центральні площі, церкви.На полотні Сергеєва 1978 року «Херсонський базар до революції» Херсон такий патріархальний і пасторальний: небо, хмарки, церква, люди. А ось в омажі Костянтина Зоркіна пасторальність відсувається на другий план, в центрі уваги - люди. Люди, які живуть, не дивлячись ні на що. Херсонці, які пережили окупацію і не здаються. Базар - це святе в українських містах. Майже як церква. Робота Кості вийшла знаковою та промовистою, без зайвих коментарів і пояснень, тому що Зоркін - з Харкова, а харківʼяни зараз розуміють херсонців, напевно, як ніхто інший. Художник працює з деревом та іншими природними матеріалами, відчуває їх, практикує і експериментує з ними.Костянтин Зоркін. Штудія до полотна Григорія Сергеєва «Херсонський базар до революції» 1978 року. 2025. Дерево, авторська техніка.Дякуємо.