Вони нас вбивають для того, щоб ми тікали. Своїми ракетами, шахедами по наших школах, житлових будинках, по наших вишах, лікарнях і дитсадках вони показують нам: біжить. "Мы тут зачистим территорию под себя". Весь український світ "до основанья, а затем".Тільки "затем" в них не буде. Тому що їх самих не буде. рф має бути зруйнованою.А зараз. Що зараз? - запитаєте ви. Якщо не витримуєте психологічно, виїжджайте за місто, не нийте, не розповідайте, що все погано, не шукайте винуватих. Винні тут русские, вони - агресори. Не інфантильничайте, не переносьте провину з них на когось поруч. Поки ЗСУ тримає небо, Україна стоїть. Впаде ЗСУ - впаде Україна. Або ти в ЗСУ, або допомагаєш ЗСУ - іншого способу вижити в нас нема.Ворог розраховує на нашу розгубленість. На наше "я не вивожу". Не вивозиш? - Донать. На дрони і РЕБи. Донать. Провідай поранених у лікарні. Сходи на сітки - в кожному місті дівчата і жінки плетуть сітки. Допоможи їм. Допоможи слабим, тим, хто потребує допомоги. Твоє щире серце врятує тебе."Жив у Багдаді купець. Якось послав він слугу на базар за товаром, але той прибіг назад блідий і тремтячий, і сказав:- Пане, на базарі в натовпі мене штовхнула якась стара; я озирнувся і побачив, що мене штовхнула сама Смерть. Вона подивилася на мене і погрозила мені. Пане, дай мені коня, я поїду з цього міста, сховаюся від своєї долі. Я поїду в Самарру, сховаюся там, і Смерть не знайде мене.Дав купець слузі коня, сів слуга в сідло, встромив шпори в боки, і помчав кінь щодуху. А купець пішов на базар, розшукав у натовпі Смерть, підійшов і запитав:- Чому ти погрозила моєму слузі, коли побачила його нині вранці?- Я не погрожувала йому, - відповіла Смерть. - У мене лише вирвався жест здивування. Я не очікувала побачити його в Багдаді, тому що сьогодні ввечері в нас з ним побачення в Самаррі".Вільям Сомерсет Моем