Світ може рухнути, а одеська Молдаванка зі своїм блошиним базаром у вихідні, який всі називають «піти на Староконку», залишиться серед руїн. Коли дитина була малою, ми ходили подивитися котиків, два рази купляли домашніх щурів і один раз попугайців, які так і не навчилися говорити. Зараз ми іноді ходимо просто прогулятися і спеціально не доходимо до тваринок, бо всіх шкода до сліз, а вдома три коти. Не зрозуміють.Староконка - старий базар. Старіше нього, напевно, ще при турках був базар на нинішній Грецькій площі. Потім ще один базар, де зараз сквер з отаманом Головатим, який ми в дитинстві називали «кіровський», а насправді він Старобазарний. Його будували у 1830-х за проєктом архітектора Торічеллі. А потім вирішили, що продавати коней, корів, бугаїв і всю іншу худобу біля будинків з колонами не комільфо, і перенесли тваринний ринок на Молдаванку. Так виникла Староконка. Привоз був вже трохи пізніше. На Староконку ходять тусити: продавці з товаром, покупці - подивитися і поторгуватися. Хтось любить полювати за фарфором, хтось за книжками, хтось шукає необхідні залізяки чи старі вінілові пластинки. Тут досі багато всіляких бебіхів з різних країн, які везли радянські моряки: індійські фігурки і кувшини, китайські картинки з чаплями, посуд, килимки. Торг як у Стамбулі, задоволення - цікаво, можна привести гостей. Одесочка, яку любимо.