Він попереджав про велику війну, коли всі вже розслабилися та хіхікали над тими, хто дув на воду. Він попереджав, що росіяни будуть палити, вбивати дітей та старих, депортувати, руйнувати все, що побачать. Він попереджав навіть тоді, коли ви його не слухали.Ми познайомились наживо на відкритті меморіалу загиблим в АТО в травні 2017 року. В Дніпрі тоді поруч з владою була класна команда - Виктор Пузанов Yury Bogdanov Оля Горб... Вони робили купу корисних речей, особливо не піарясь: тихо, впевнено, професійно. Меморіал загиблим в АТО та музей сучасних героїв війни - це була верхівка айсберга, праці, яку вони робили всі разом - дві команди: обласна і міська.До потяга назад на Одесу залишалося півдня до вечора. Я збиралася зустрітися зі знайомим та поїхати на могилу командира батальйону імені Джохара Дудаєва Іси Мунаєва. Вітя сказав, що він приблизно знає, де. "Давай поїдемо разом, я там не був". Ми купили шість кущів самшиту збоку ринку Озерка, рукавички та маленьку лопатку і поїхали. По дорозі він розповідав про своє дитинство в Керчі, а я про Феодосію. Домовилися, що обов'язково після перемоги поїдемо в наш рідний Крим. На могили своїх. Ми посадили ті самшити біля могили Іси. Ніхто з нас не знав, що потім там поруч буде ще одна могила - моєї подруги Аміни Окуєвої, яку вб'ють наприкінці жовтня 2017-го.Війна йшла всі ці роки. Просто країна це зрозуміла, коли ворог вже був на околиці Києва. Світла пам'ять, Вітя. Постараюсь дожити до перемоги України та поїхати в наш Крим на могили твоїх. Обіцяю.