16 листопада 1920 р. козаками полку ім. І. Мазепи був зарубаний зрадник України Микола ШИНКАРМикола Шинкар командував Київським військовим округом в січні 1918 р. (тобто всім військовим господарством) тоді, коли до Києва наближалися більшовицькі зграї Муравйова. Чи був він патріотом? Звісно! Член Української партії соціалістів-революціонерів, однопартієць Грушевського та Шаповала, учасник ІІ всеукраїнського військового з’їзду, член всеукраїнської ради військових депутатів. А що він робив в той час коли більшовики руйнували Київ гарматами? А він разом з головою Українського Вільного Козацтва генералом Павлом Скоропадським намагався поїхати до штаб-квартири вільних козаків, аби привезти в Київ підкріплення, проте — якось хитро зник і залишив Скоропадського в окупованому червоними Києві.За гетьмана Скоропадського цей вчинок Шинкареві пригадали і поставили низку питань, але Шинкар сунув боротися «зі зрадниками на чолі України» — долучився до Таращанського повстання. З повстання стирчали червоні більшовицькі вушка, залишки повстанців втікли на російські терени, тож гетьманська Державна варта зайнялася Шинкарем всерйоз.В січні 1919 р. прямо під час боїв з більшовиками на кордоні, Шинкар на тилах Запорізького корпусу вчинив бунт, захопив Полтаву і тим примусив полковника Болбочана відволікти від фронту частину сил. Фінал історії сумний (для Миколи). Після відступу українських військ з Києва Шинкар відверто перейшов на червоний бік, командував одним з каральних більшовицьких загонів, висунутих проти українського війська, що рейдувало в Зимовому поході і був зарубаний сотником Чапайтисом з 2-го кінного полку ім. гетьмана Івана Мазепи поблизу ст. Богданівка біля м. Умань.За матеріалами «Визвольні змагання» Читай! Поширюй!
Віднайдена туристами на Житомирщині в хащах загадкова каменюка виявилась тисячолітнім артефактом надзвичайної цінності.Кам’яна баба, або бовван, що виявлений на правому березі річки Случ є цінною археологічною знахідкою не лише для громади, але й для народу України та європейської спільноти в цілому. Об’єкт матеріальної культури сягає своїм походженням, за версіями археологів, або періоду Скіфської культури (І тис. до н.е), або епохи Раннього Середньовіччя (V – ІХ ст. н.е), інформація про це є на сайті Миропільської територіальної громади.За звичай, такі статуї встановлювалися нашими предками у степах на місці курганів. У лісостепу бовван міг, як пояснюють фахівці, бути вказівником броду через річку.Вперше визначну знахідку виявила сім’я В’ячеслава і Наталії Корейбів, які, ще у січні 2022, подорожуючи рідним краєм, зненацька наштовхнулися на рідкісний на артефакт. Тільки зараз обʼєкт почав повноцінно обстежуватися науковцями. Про це повідомляється на сайті Миропільської громади.Багата Батьківщина💙💛
🤬21 жовтня 1947 року розпочалась одна з найбільших депортацій населення західної частини України, яка увійшла в історію під назвою операція «Захід».Одна з її головних цілей – нейтралізація діяльності Української повстанської армії та її прибічників. Упродовж доби було вивезено близько 78 тисяч українців до Казахстану та віддалених районів Сибіру.Операція проводилася в Львівській, Станіславській (зараз це Івано-Франківська), Тернопільській та Рівненській областях. Чітко прописувалось, хто підлягає виселенню: повнолітні та неповнолітні члени сімей повстанців та їхні близькі родичі, які проживають спільно. Для реалізації операції задіяли 30 тисяч солдатів і майже 16 тисяч керівного складу силових відомств. Кожен приймальний пункт отримав штат працівників у складі начальника, заступника з оперативної роботи, начальника охорони і дев’яти вахтерів. Озброєні енкаведисти оточували села й за підготовленими списками, після обшуку, у вантажівках відправляли людей на залізничні станції. На збір речей давали дві години, однак під час акції цього не дотримувались. Підпілля попереджало про заплановану акцію поширюючи листівки «Ховайтеся, вас будуть виселяти…» До Сибіру та Казахстану було насильно вивезено 26 332 сім’ї – 77 791 особу. З них – 18 866 чоловіків, 35 685 жінок та 23 240 дітей до 15 років. Це не єдина, але наймасовіша депортація, здійснена на західній частині Україні.Читай! Поширюй!
З прифронтових громад Дніпропетровщини було транспортовано 4 кам'яні баби.До Дніпропетровського національно історичного музею ім. Д. Яворницького з Покровської та Великомихайлівської громад Дніпропетровської області було вивезено 4 кам'яні баби: три з них гарно збереглися, від четвертої залишилася лише половина. Дві баби стояли у Великомихайлівці біля тамтешнього музею, ще дві — на території селища Покровське. Сьогодні Великомихайлівка знаходиться вже в трьох кілометрах від лінії боєзіткнення, Покровське — в менше ніж двадцяти.3 кам'яні баби половецькі, походження четвертої, за словами заступника директора з обліку та збереження музейних цінностей Дніпропетровського національно історичного музею ім. Д. Яворницького Юрія Фанигіна, визначити важко: «Вона має такі скульптурні обриси або дуже ранньополовецькі, або загалом може відноситись до інших кочових народів, які теж ставили такі кам'яні скульптури. На ній не видно орнаментації, немає виділених рук. Можливо, її некоректно називати половецьким словом "баба", а треба називати скульптурою.»Як зазначив Юрій Фанигін, кам’яні баби датуються XI-XIII століттям. Кожна з них є унікальною, тому що, зокрема, такі кам’яні скульптури ставили конкретній людині над її похованням. Одна з кам’яних баб збоку має витесані сліди, які вказують на те, що її використовували як екзотичний стовп у заборі, дуже давно, можливо, в 19-му столітті. Евакуатор для перевезення цих статуй надали бійці 108 окремого штурмового батальйону "Вовки Да Вінчі", допомогли з вивозом військові 110 окремої бригади імені Марка Безручка.Читай! Поширюй!Багата Батьківщина💙💛
Згідно допису Національного музею історії України, зазначається, що:«… співробітниками СД ВП № 2 (м. Миколаїв) Стрийського РУП ГУНП у Львівський області було передано на відповідальне зберігання до музею артефакти – два залізні наконечники списів та рукоять щита 2 ст., які були вилучені під час обшуку по кримінальній справі.Ці предмети є поховальним інвентарем воїнської кремації пшеворської археологічної культури. Вважається, що ця культура відповідає історичному народу германців-вандалів, які в римській час під тиском іншого германського племені – готів, просувалися вздовж Вісли в напрямку Західної України. Саме на теренах Галичини та Волині за останнє століття було виявлено низку схожих воїнських поховань. Але вже в середині 3 ст. територію України починають опановувати готи, а вандали поступово мігрують в бік Сілезії та далі – до Середнього Дунаю, де вони протрималися до початку 5 ст. Згодом, під тиском гунів, що жахали цілий тодішній світ, вони починають надзвичайно складний рух Європою, аж поки через Іспанію не дістаються Північної Африки, де й утворюють своє королівство. А вже звідти 455 року вандали захоплюють та плюндрують Рим. Власне від цієї події походить синонім до дикунства та безкультур’я у вигляді слова «вандалізм».Історія вандалів на теренах України і сьогодні залишається дискусійною. Поки остаточно не з’ясовано чи всі вандали напочатку 3 ст. покинули наші терени та зрушилися в бік Західної Польщі. Не виключно, що якась їх частина залишалася тут, а згодом увійшла до нового етнокультурного явища, відомого як черняхівська культура.На жаль, останні 20 років пам’ятки пшеворської культури безжально грабуються задля продажу на нелегальному ринку. Наш музей регулярно фіксує випадки, коли подібні знахідки продаються не лише в Україні, але й на міжнародних аукціонах. Ось чому кожен врятований експонат стає безцінним джерелом нашої прадавньої історії.Музей щиро дякує Поліція Львівської області, Львівська обласна прокуратура, Національна поліція України, Офіс Генерального прокурора…»
А також на 5-6 світлинах допис від учасника даної події в мережі Facebook, який застерігає бути уважними. Ваша думка Пані та Панове ? Читай! Поширюй!Багата Батьківщина💙💛
В серпні 2014 року видання Нью-Йорк Таймз на своїй сторінці оприлюднило світлину жінки, загорнутої в український прапор, яку примусили тримати в руках табличку з написом "Агент карателів - вона вбиває наших дітей".Українку Ірину Довгань поставили до стовпа під прицілом озброєного до зубів бойовика. Як пишуть американські журналісти, жінка просто підійшла на контрольно-пропускний пункт терористів з прапором і стояла там.Перехожі зупинялися на тротуарі жвавій вулиці Донецька, де встановлений КПП, в районі, відомому, як "Мотель".Люди виходили з машини, щоб плюнути в жінку, били її по обличчю і кидали помідорами."Її коліна підігнулися вона з останніх сил намагалася сказати, що невинна і негативно хитала головою", - йдеться в статті."Ми повинні повісити тебе на площі", - крикнула донеччанка в натовпі, потім підійшла до прикутої, плюнула в обличчя і штовхнула її в стегно", - описує журналіст знущання над жінкою з прапором.Нагадаємо, що на День незалежності 2014-го в Донецьку бойовики влаштували цинічний парад українських військовополонених. Де вони тепер ті люди? В Німеччині чи в Італії?#UA #people #magazine
🕯️У цей день 23 роки тому у Львові сталася наймасштабніша авіакатастрофа в історії авіаційних шоу, більш відома як "Скнилівська трагедія".27 липня 2002 року на аеродромі "Скнилів" у Львові відбувалося авіашоу, під час якого пілоти демонстрували фігури вищого пілотажу.Подія, присвячена 60-річчю 14-го авіаційного корпусу Повітряних сил України, зібрала близько 10 000 глядачів, серед яких було багато дітей.О 12:52 пілоти літака Су-27УБ під час завершення фігури вищого пілотажу "напівпетля" намагалися перейти до горизонтального польоту, однак зачепили стабілізатором дерево.Далі літак зачепив крилом бетонне покриття, врізався в інший літак — Су-17М4Р, закрутився та врешті впав у натовп людей, які спостерігали за авіашоу.Літак вибухнув, а пілоти за кілька миттєвостей до цього встигли катапультуватися.Унаслідок падіння винищувача Су-27УБ у натовп глядачів загинуло 77 осіб, серед них 28 дітей. Постраждало близько 250 людей.Далі почалося тривале розслідування — пілотам інкримінували відхилення від льотного завдання, низький професіоналізм і недбальство.Самі пілоти не визнавали своєї провини в аварії і вказували на погану організацію шоу. Утім низка людей, причетних до трагедії, отримали реальні строки.Перший пілот отримав 14 років в’язниці, другий — 8 років, командувач 14-го авіаційного корпусу — отримав 6 років ув’язнення, помічник керівника польотів — 5 років, начальник служби безпеки польотів — 4 роки умовно.7 листопада 2007 року своїм указом президент Віктор Ющенко помилував деяких обвинувачених у цій справіПамʼятай!
#Новини від Національного музею історії України🇺🇦🏛️10 липня 2025 року колекцію нумізматики Національного музею історії України поповнило нове надходження, яким ми завдячуємо роботі Київська митниця. Його склали 63 монети, серед яких – карбовані в Києві місцеві наслідування джучидських монет хана Джанібека 14 ст., польські й литовські дводенарії, соліди та напівгроші кінця 15 – першої половини 16 ст., угорські денарії 16 ст., соліди, півтораки, трояки короля Сигізмунда ІІІ Вази й соліди його сина, короля Яна Казимира, срібні обігові монети німецьких князівств Священної Римської імперії, соліди короля Августа ІІІ та гроші Станіслава Августа Понятовського.Названі типи монет характерні для історії грошового обігу на території України різних періодів – від часів середньовічного Великого князівства Литовського до часів правління останніх королів Речі Посполитої. Вони мають безперечну нумізматичну цінність і займуть відповідне місце у фондах Національного музею історії України.
Читай! Поширюй!Підписуйся на Багату Батьківщину💙💛
⚪️⚫️🐆13 — 22 липня 1944 року відбулася битва під Бродами, між 13-м корпусом 4-ї танкової армії німецького Вермахту, до складу якого входила 14-та гренадерська дивізія зброї СС «Галичина» (яка складалась з українських добровольців що мали на меті захистити Львів від московсько-більшовицьких окупантів) та московсько-радянськими військами 1-го Українського фронту (який теж був укомплектований переважно насильно мобілізованими українцями).Минуть десятиліття, і ми воскреснемо в народній пам'яті… Нас тут так багато лягло, а ще немало ляже кістьми, що цей шматок землі української і ці дні, затягнуті димом і нашими воплями, лишаться в віках, як українські ще одні Фермопіли…[...] Ніхто ніколи не скаже, не посміє сказати, що ми піднесли руки догори і здалися… Ні. Цього ніхто не посміє сказати. Бо це буде неправда. А хто не здався, той ще не є переможений. Неупокорений мертвий воскресає завжди🟡🔵
— 🇺🇦 «Огненне коло. Повість про трагедію під Бродами» (1953), Іван БагрянийДивізійники не могли бути «ізмєнніками родіни», бо «родіни» як такої не було. Вони ніколи не мали України, тому за неї пішли, сподіваючись, що їхня дивізія стане ядром майбутньої національної армії.Своїм символом бійці-дивізійники обрали золотого галицького лева з трьома коронами, як відданість рідному краю. Бойове ж хрещення вони прийняли у лютому 1944 року у складі так званої групи "Baiersdorf" проти совєцьких партизанів у Східній Польщі, після чого їх відрядили на малу батьківщину стримувати наступ більшовицької орди.Зустріч з совєтами відбулася у спекотному липні неподалік Бродів – 1 Український фронт Червоної армії під командуванням маршала Івана Конєва наступав на Львів, маючи намір до кінця літа вийти переможно на новий кордон із Польщею.Впродовж 13-20 липня совєцька потуга змогла оточити й розбити на підступах до Бродів 8 німецьких дивізій (майже 60 тисяч бійців!). Кільце навколо українських воїнів чимдуж стискали ворожі загони.На території від Бродів до Золочева не лишилося землі, яка не була б випалена більшовицькою артилерією. Командування Дивізії "Галичина" вирішило проривати оточення й відступати на Захід до Ужгорода.22 липня 1944 року поблизу села Княже українські добровольці штурмували залізничний насип і попри щільний кулеметний вогонь почали залишати так званий "Бродівський котел". Більшість із них була виснажена безперервними двотижневими боями; вирватися та вціліти вдалося майже 3000 дивізійників із 11000 (за підрахунками істориків), які у марші на Закарпаття продовжували відбивати атаки Червоної армії.Безпосередні учасники тих подій – український генерал Павло Шандрук і німецький майор Вольф Дітрих Гайке були певні, що вплинути на розвиток бою під Бродами своїми силами Дивізія "Галичина" не могла. По-перше, вона не мала відповідного досвіду ведення бою з у декілька разів більшим від себе військом, а по-друге, українці зробили все від них залежне, щоби не затримати наступ більшовицького війська на Львів, давши можливість землякам підготуватися до нової окупації чи залишити назавжди рідний край.Ворог не зміг заплямити подвиг мужніх українських вояків навіть по завершенню війни, адже скликаний у Нюрнберзі трибунал не тільки не засудив діяльність, але й не визнав галицьких дивізійників військовими злочинцями. Та попри це Чин Дивізії "Галичина" увійшов в нашу історію героїчною сторінкою!🫡Слава Воїнам України! Читай! Поширюй!Підписуйся на Багату Батьківщину💙💛
🟥⬛️🕯️ 2 березня 1945 в районі сіл Мриглоди та Грушка, що нині знаходяться на території Люблінського воєводства Польщі - відбувся бій між воїнами УПА та військами нквс. Бій закінчився майже повною ліквідацією І та ІІ чоти сотні «Месники-2» куреня «Месники».📜Важкі втрати українських повстанців пов'язані зі зрадою місцевого мешканця, який вивів на них радянські війська. Крім того, розділеній на чоти та розквартированій по різним селам сотні з початком бою не вдалося об'єднатися через сильну хуртовину.Загалом з боку УПА загинуло 62 вояків відділу «Месники-ІІ»: 37 під Мриглодами і 24 під присілком Грушкою. Тіла вбитих підібрали члени української підпільної адміністрації, а похоронили їх стрільці відділу на чолі з сотенним політвиховником «Волошем». Похорон відбувся в лісі під Мриглодами, в урочищі Монастир на місці колишнього василіанського монастиря. Решта була похоронена окремо українською цивільною адміністрацією та родинами вбитих.Читай! Збагачуйся! Поширюй!Підписуйся на Багату Батьківщину💙💛
TGLIST.COM.UA
