Напевно, залишалося просто видихнути і насолоджуватися. Але я втиснулася в крісло, і майже не дихала півтори години, прислуховуючись до зали. Особливо до Посла Франції у Швеції Тьєррі Карльє, який сидів поруч. Чи зрозумів він цю сцену про Другу світову? Чи вловив зв’язок про післявоєнний так званий суд над Лифарем і комуністами? Як же нам пощастило, що погодився тоді дати інтерв’ю історик Олів’є Вівйорка! Але куди поділося те фото Лифаря у вишиванці, чи я пропустила його в усіх цих хвилюваннях? «Ви маєте показати цю стрічку в Парижі! Чи маєте у планах дистрибуцію там?» - каже одразу після показу посол. Я видихнула. «Ви, напевно, самі не розумієте, що зробили», — каже директорка Українського інституту в Швеції Наталія Пасічник. На її думку, Лифар — один з найяскравіших прикладів для іноземців зрозуміти трагедію наших талановитих митців та що таке українська ідентичність. Дискусія після премʼєри нашої документальної стрічки «Справа Артиста: Сергій Лифар», яка відбулася на European Festival: Ukrainian Spring, тривала настільки довго, що нас просив покинути приміщення охоронець кінотеатру. «Про що цей фільм для вас?» — питає наостанок посолка Украіни в Швеції Світлана Заліщук. Я спочатку замислююся, тому що в процесі роботи це змінювалося. Але, відповідаю, що вочевидь у першу чергу для мене фільм про шлях Сергія Лифаря додому. Ця дорога для нього була дуже довгою, і хочеться, щоб нарешті закінчилася заслуженою увагою та повернутим спадком — поставленими балетами на сцені рідного Києва.Я вдячна усій-усій нашій команді. І Українському інституту в Швеції за організацію показу! Ви пишете, що чекаєте на премʼєру в Україні, ми теж. І вона обов’язково відбудеться цього року.https://life.pravda.com.ua/columns/u-stokgolmi-pokazali-film-pro-sergiya-lifarya-zirku-francuzkogo-baletu-314304/