Екстер написала його подрузі Вірі Мухіній за півроку до смерті. Подаю скорочену версію у власному перекладі з російської.**10 вересня 1948 рокуМоя люба, рідна Віруню!Я давно тобі не писала… Хворію дуже часто, і доводиться багато лежати. Найважче для мене пересування, постійно болять дуже груди. Все ж таки минулий рік я дуже багато працювала, зробила багато нових проєктів і навела лад в малюнках, що залишилися.У мене планувалася особиста виставка за кордоном, але, на нещастя для мене, я отримала відмову на дозвіл вивезти свої речі і тепер сиджу й чекаю, може колись дозволять!...Як би тяжко мені не було жити матеріально, тому що я більше не маю сил заробляти через відсутність сил та здоров'я, вирішила писати те, що хочу і як хочу, моя воля знову зміцніла.Мені потрібно продати мою невелику ділянку землі і мій дім, щоб не померти з голоду. Цього року закінчується контракт із Зіною. Вона та її чоловік виявилися дуже поганими людьми. Вони мене дуже змучили і всіляко заважають мені його продати. У липні цього року я запитала їх, чи вони звільнять будинок. Вони відповіли «так», і тут же чоловік Зіни відповів буквально такими словами: «Це просто обурливо з вашого боку: ви були смертельно хворі, коли ми вирішили переїхати до вас, чекати вашої смерті (але ви, навпаки, одужали) і забрати за ніщо ваш будинок... Тепер ви вирішили його продати». Після цього я чоловіка Зіни не бачила і просила передати йому, що ні говорити з ним, ні бачити його не хочу. Я лише попередила їх завчасно, що контракт більше не відновлю і прошу 31 березня 1949 року звільнити приміщення… (Александра померла 17 березня 1949).Я прошу тебе написати їй і попросити, щоб вони звільнили мене від своєї присутності і віддали мені дім. Вони погані, злі, заздрісні люди, вульгарні, жорстокі, несправедливі та безсердечні. Я посилаю тобі їхню адресу. Поки що міцно цілую тебе і Воліка.Обіймаю, цілую.Ася