"Невід'ємний атрибут чоловіка, очевидний на всіх етапах еволюції, від первинного жесту владики, який догоджає своє тіло за рахунок чужого болю, до суворої відчуженості аскета – це природна дія волі. Сила волі – ось до чого тягне жінок. Їм хочеться, щоб їх зовсім зламали – або ж вони самі провокують себе до капризу як до ілюзорного прояву волі. Псевдомужі люблять поміркувати про силу волі, похимерити, а потім відкинути або прийняти її в нешкідливих дозах, марнуючи риторичний запал. Але воля є дія – суто чоловіча. Це не мариво, а відчутний досвід, недоступний свідомості, мізерній на духовну м’якотку, без достатку і щедрості. Можливо, самою долею, в силу космічного трагізму, було вимислено проявляти волю – з напором і постійністю, а не скороминущими спалахами – тільки однієї статі."6 січня 1928 року Мірча Еліаде написав цю міфо-епічну поему, у згадку про чоловічу природу — ті часи самі по собі спонукали до рішучої реакції на появу "нового суспільства”. “Аскези давнини” в широкому сенсі — те, що вводило в сказ intellectuel libéraux. Нестабільний світ, що палає від конфліктів та авантюрної молоді, початку "нового століття", яке з собою пронесло вогнище традиції — чи не з руїн це все виринає сьогодні?Бажаєте більше почути про чоловічі чесноти в прочитанні Еліаде — відкривайте наше відео-ессе по його праці "Апологія мужності".