Настині ко(р)ти(н)ки | Адже за визначеннями психологічних дисциплін, любов ≠ прив'язаності, с...

Адже за визначеннями психологічних дисциплін, любов ≠ прив'язаності, симпатії, потягу та іншому. Любов це складна і багатофакторна комбінація свідомих рішень, відданості та моральних переконань які може повноцінно проявити разом лише доросла і достатньо психічно здорова людина. Любов, крім того, включає в себе свідомі самопожертви та поведінку яка не має на меті короткострокову чи довгострокову вигоду.Наскільки ми знаємо переважна більшість нелюдських тварин не мають моральних переконань і не можуть надати безумовну відданість (на відміну від популярних художніх міфів), адже вони розуміють лише транзакційні, вигідні або хоча б просто безпечні взаємодії. Наприклад бродячі тваринки прибиваються до нас бо вони шукають їжі, ресурсів, комфорту, безпеки - а не тому що здатні до буквальної людської любові. З нейроповедінкової точки зору для нас інші види - прибульці, і ми для них теж. Це не означає що ми ніколи не знайдемо спільну мову, але ідеально порозумітися теж ніколи не зможемо. І відчувати всі одні й ті самі речі теж ніколи не будемо. Ще ніхто не зміг ідеально пережити 1 в 1 відчуття навіть іншої людини - істоти свого виду, що вже казати про істот які від нас настільки фізіологічно та адаптаційно відрізняються...Завжди треба пам'ятати: кіт ≠ маленька людина. Найближчим порівнянням з психікою дорослого здорового кота буде психіка 3-4-річної дитини, і це все одно лише наближення.На що в свою чергу коти здатні, так це на прив'язаність. Прив'язаність це емоційна залежність та бажання бути поряд і взаємодіяти, зумовлене минулими досвідами. Зокрема новонароджені та маленькі тваринки сильно прив'язуються до людей бо вони так само як людські дітки залежать від дорослих для виживання.Люди можуть обурюватися на концепцію того що їхній улюбленець насправді їх не любить, а лише прив'язаний до них заради взаємодії та їжі. Проте насправді в цьому немає нічого сумного чи страшного, бо наприклад людські діти до певного віку також ще не здатні до любові, а лише до прив'язаності. До певного віку у них ще навіть немає емпатії, що вже казати про любов. І це не зупиняє нікого від того щоб заводити сім'ю і любити своїх дітей! І навіть серед дорослих людей не всі мають здатність до емпатії та любові, що не обов'язково робить їх непристосованими до життя в суспільстві, чи поганими до інших людей. Просто така особливість.І тому власне наші улюбленці-ссавці теж ніяким чином не стають гіршими просто тому, що окремі складні комплекси поведінки їм не властиві. Їм же також не доступна граматика людських мов - і це не робить їх гіршими чи менш пристосованими. Вони все так само можуть навчитись довіряти нам, радіти нам, шукати взаємодії з нами - навіть якщо саме любов їм не доступна.А нам ніщо не заважає проявляти помірковану любов до інших істот навіть якщо ми знаємо що вона не буде взаємною і теж радіти їх місцю в нашому житті.