В мене немає жодних сумнівів з приводу того, що на справжніх переговорах злодійський обстріл мирного населення є приводом до відмови у їхньому продовженні та інших дипломатичних демаршів.Але проблема в тому, що те, що ми спостерігаємо сьогодні — не справжні перемовини, а намагання України та її європейських союзників не дати можливості адміністрації Трампа звинуватити Київ у небажанні досягти миру, вийти з процесу й навіть припинити допомогу Україні. Тому насправді перемовини ми ведемо з американцями. Росіяни там для мебелі і у них та ж сама задача, що й у нас — самою своєю присутністю переконувати Трампа у своїй миролюбності. А те що у Вашингтоні воліють не помічати обстрілів України в момент перемовин — це вже на совісті їхніх американських учасників. Ну і наостанок: чи відбудуться колись справжні перемовини із Росією? Об’єктивні передумови для цього у найближчі роки практично відсутні. Навіть в разі істотного зменшення економічного і військового потенціалу противника. Швидше ми будемо мати справу із поступовим затуханням війни й головними нашими зусиллями мають бути дії, спрямовані на виснаження російських ресурсів. Участь у імітованому переговірному процесі з метою не допустити відмови США від тиску на Москву є істотною частиною таких дій.