В світі не так багато збройних сил, які після 1945 року на полі бою постійно могли досягати результату необхідного великій стратегії країни. Саме тому приклад Армії оборони Ізраїлю 🇮🇱 вивчають. Ця книга про різні технологічні, тактичні і інституційні макроінновації АОІ - в повітрі, на морі і на землі. Гостра необхідність і брак ресурсів постійно змушували бути вигадливими.

Мені було найцікавіше читати про інституційний вимір. АОІ очолює генерал-лейтенант, а не повний генерал, а офіцерів рівня генерал-майор менше 20; офіцерів нижчої ланки готують із солдат строкової служби (немає в Ізраїлі аналогу нашої Львівської Сухопутки чи Одеського інституту); в штабах немає засилля офіцерів і все делегують на нижчі рівні; кожен може висловити свою думку аргументовано незалежно від звання; а парадна форма є лише в воєнних аташе і НГШ/командувачів видів військ, бо їм не до краси і парадів, а лише практичність.

До окремих аспектів поточної політики Ізраїлю на міжнародній арені можна по різному ставитися, але це не зменшує інтерес до вивчення їх досвіду інновацій.