Всі так носяться із стенограмами розмов Владіміра Путіна із Джорджем Бушем-молодшим 2000-х років, де очільник РФ називає Україну частиною Росії, що Росія добровільно віддала тисячі квадратних км територій. Так наче це відправна точка відповідних поглядів чи якесь відкриття. Але є уривок із першого публічного інтервю Путіна, коли той іще працював в мерії Санкт-Петербургу. Інтервю, яке записували восени 1991 року, коли СРСР проходив процес "цивілізованого розлучення" як це назвав дослідник Пол Д'Аньєрі. Наводжу повну цитату. "Но по мере так сказать взросления что ли для меня становилось все более очевидной истина что ето (марксизм-ленинизм) не более чем красивая но вредная сказка. Вредная потомучто осуществление или попитка осуществления ее в жизнь в нашей стране нанесла последней огромний ущерб. И в етой связи мне би хотелось два слова сказать о той трагедии, которую ми переживаем сегодня. А именно трагедия роспада нашего государства. А иначе как трагедией ето не назовеш. Я думаю, что как раз деятели октября (19)17 года заложили мину замедленого действия под ето здание. Под здание унитарного государства, которое називалось Россией. Ведь что они сделали? Они расбили наше отечество на отдельние княжества, которие раньше на карте земного шара не фигуриловали вообще. Наделили ети княжества правительствами и парламентами. А теперь ми имеем то что имеем". Таким чином нинішній окупант Кремля був доволі послідовним в своїх уявленнях із початку своєї публічної карєри щодо того, що розпад СРСР є для нього трагедією - трагедією не через крах відповідної ідеології чи системи господарювання, а через крах Російської імперії, котра ховалася під червоним прапором.Дійсною ж трагедією в цьому всьому є те, що багато-хто відмовлятися приймати ці тези і враховувати їх в політиці щодо РФ. Як в Україні - так і в Європі та в США. Знадобилася лише трагедія 24.02.22, щоб нарешті повірили, що окупант Кремля дійсно вірить в відповідні речі і готовий будувати на цьому свою політику.