​​Колись про вашу родину розповідатимуть ваші правнуки. Що саме вони знатимуть — залежить від того, що ви запишете сьогодні.

Уявіть, що через сто років ваші правнуки захочуть дізнатися більше про свою родину. Вони шукатимуть старі фотографії, переглядатимуть документи, розпитуватимуть старших родичів і намагатимуться скласти докупи історію людей, яких ніколи не бачили. Що вони зможуть знайти? І чи залишиться після вас щось більше, ніж кілька імен та дат у родинному дереві?

Адже ваші предки живуть доти, доки про них розповідають. Запис у метричній книзі може повідомити, коли народилася прабабуся, з ким вона одружилася та скільки мала дітей. Але він ніколи не розповість, як вона пекла хліб у голодний рік, яких пісень співала за роботою та чому завжди берегла стару хустку. Тому я запрошую вас долучитися до марафону «Родинні оповідки» — спільної спроби зібрати, записати й зберегти історії ваших родин. Не для архівів і наукових дисертацій, а насамперед для тих, хто прийде після вас.

📖 Як працюватиме марафон?
Я підготував цілий рік родинних тем, запитань і маленьких дослідницьких пригод. Усього буде 52 теми — по одній на кожен тиждень, щоб поступово зібрати якомога більше різних історій.

Щосуботи у каналі “Записки диванного архівіста”, та на сайті з'являтиметься нова тема. Ви зможете обрати людину, родину, місце або навіть звичайну річ, навколо якої побудуєте свою розповідь.

Для запису історій працюватиме спеціальний бот. Він допоможе визначитися з героєм, поставить навідні запитання та підкаже, на які подробиці варто звернути увагу.

Кожну історію можна буде опублікувати на сайті. Так вона не загубиться серед повідомлень у месенджерах, а стане частиною вашого родинного архіву. Посиланням можна буде поділитися з рідними, друзями та всіма, кому цікава історія вашої сім'ї.

А ще можна буде збирати власне коло учасників. Запрошуйте родичів, друзів і знайомих за своїм посиланням, щоб вони також долучалися до марафону. За активність учасників вашого кола щосуботи нараховуватимуться бали, які відкриватимуть нові можливості.

І найголовніше: для участі не потрібно мати історичну освіту, займатися генеалогією або вміти писати літературні тексти. Достатньо бажання згадати й розповісти.

🕯 Чому ми починаємо саме зараз?
Кінець жовтня та початок листопада традиційно пов'язані з пам'яттю про померлих і вшануванням предків. Це час, коли люди згадують тих, кого вже немає поруч, відвідують могили, запалюють свічки та повертаються до родинних історій.
У кельтській традиції ніч на 1 листопада була часом Самайну — свята завершення жнив і переходу до темної частини року. Самайн став одним із культурних витоків сучасного Гелловіну. 1 та 2 листопада християни західної традиції відзначають День усіх святих і День поминання всіх померлих вірних. У слов'ян також існували осінні поминальні традиції, відомі під загальною назвою Діди. В українській традиції важливе місце посідали Дмитрівські поминки. Суботу перед днем святого Дмитра називали Дідовою суботою, коли згадували померлих родичів і вшановували пам'ять попередніх поколінь. Цього року за новим календарем вона припала на 24 жовтня, а за старим припадає на 7 листопада.
Я вирішив розпочати марафон саме між цими датами, коли думки про предків, родинну пам'ять і власне коріння особливо близькі багатьом людям.

Найкраще, що ви можете зробити для своїх предків, — розповісти їхні історії. А найкраще, що можете залишити нащадкам, — можливість дізнатися, ким були їхні рідні та як вони жили.

✍️ Починаємо!
Не відкладайте на потім розмову з бабусею, розпитування дідуся або запис сімейної легенди. Можливо, саме зараз ви маєте можливість почути історію, яку вже нікому буде розповісти через кілька років.
І обов'язково запросіть до марафону своїх рідних. Адже разом згадувати значно легше, а іноді саме чужа підказка допомагає відновити цілу історію.

Нехай через сто років ваші правнуки не просто знатимуть імена своїх предків, а зможуть познайомитися з ними через ваші розповіді.

🤖 Бот марафону: https://t.me/uafamily_stories_bot
🌐 Сайт марафону: https://story.archivist-notes.com