​​Люблю моменти, коли родинна історія раптом перестає бути просто родинною.

Кілька років тому 95-річний Сергій Петрович розповів мені одну дивну історію про мого родича Олексу Тимощука і його можливий звʼязок з українськими повстанцями.

Я записав цю історію, але кілька деталей ніяк не складалися докупи. Звідки агітаційні листівки взялися у звичайному селі ? Хто були ті нічні гості? І як одна річ, яку Олекса потай передав молодому сусідові, через багато років допомогла тому вже зовсім в іншому місці й за зовсім інших обставин?

У мене було дві версії. Кілька років я не міг нормально підтвердити жодну з них.

А потім буквально вчора почув один уривок зі спогадів учасника похідної групи ОУН, яка діяла неподалік Бердичева.

І тут пазл нарешті почав складатися.

Тож сьогодні буде довгий допис. Про ОУН на Правобережжі, родинну пам’ять, мого двоюрідного прадіда і про те, як іноді одна фраза зі спогадів, знайдена через десятиліття, може пояснити історію, яку ти почув від старої людини багато років тому.

https://base.monobank.ua/p/202609206MRwxrGLjTW5pt

P. S. Зважаючи на особливу чутливість теми, закликаю всіх обережно коментувати допис. Аргументована дискусія — будь ласка. Будь-які антиукраїнські висловлювання та відверта пропаганда банитимуться нещадно.