Channel Записки диванного архівіста - @archivist_notes - №314
Не знаю, чи вірите ви, що все трапляється не просто так, — у провидіння чи в те, що від долі не втечеш.Зазвичай я в це не надто вірю. Але, займаючись генеалогічними та краєзнавчими дослідженнями, раз по раз натрапляю на такі дивні збіги, що важко пояснити випадковістю.Напевно, багато хто з вас знає, що я досліджую село Куманівку — звідти походить моя пряма батьківська гілка. Спочатку це було суто генеалогічне дослідження: мене цікавила лише моя родина. Потім, готуючи книгу «Люди без облич», я глибше занурився в історію села, знайшов чимало цікавих історій, частину з яких використав у книзі. Проте залишилося багато матеріалу, що не потрапив на її сторінки.Тож я вирішив продовжити дослідження Куманівки й готувати наступну книгу саме про неї. І саме це краєзнавче захоплення привело мене до двох моїх нинішніх дослідницьких напрямків.Перший — це інвентарі, з яких виріс проєкт «Інвентаріум», який ви всі вже знаєте й, сподіваюся, любите.Другий — історія церкви, зокрема Кумановецької, — поки що лишається трохи в тіні, чекаючи свого часу, коли я опублікую другу книгу.Працюючи з найдавнішими документами про церкву в Куманівці, я натрапив на згадку, що на межі XVIII–XIX століть пономарем там був Роман Мазевич. Його нащадки ще майже пів століття жили в селі й теж служили при церкві — хтось був пономарем, хтось дяком.Оскільки Роман Мазевич служив у тій самій церкві, він, напевно, не раз бачився з моїм прапрапрапрадідом Андрієм Тимощуком, який тоді був ключником у тій же церкві. Було це понад 220 років тому…І ось — 2025 рік. Я запускаю «Інвентаріум», і навколо ідеї проєкту гуртується чудова команда волонтерів-дослідників. Періодично я публікую заклики долучатися до нашої спільноти: люди заповнюють заявки, ми коротко спілкуємося про їхні зацікавлення й підбираємо напрямок, який буде і корисним, і цікавим.Кілька тижнів тому до команди приєдналася пані Алла, яка одразу активно включилася в пошуки інвентарів. Водночас вона дізналася про моє зацікавлення Куманівкою — я, зізнаюся, розповідаю про неї за будь-якої нагоди :)І яке ж було моє здивування, коли з’ясувалося, що Роман Мазевич, пономар Кумановецької церкви, — це її п’ятикратний прадід!Понад двісті років тому наші предки працювали разом, допомагаючи своїй церковній громаді.Сьогодні їхні нащадки — знову разом досліджують минуле.То що це? Збіг? Провидіння? Доля?Не знаю. Але знаю одне: ви теж можете долучитися до команди волонтерів “Інвентаріуму” й, можливо, знайти у старих архівах щось своє.👉 https://inventarium.org.ua/volunteer
998
25-11-03 09:55