Перламутр як матеріал у декорі та меблях має довгу й добре задокументовану історію. Йдеться саме про nacre - внутрішній шар мушель молюсків, передусім устриць і абалонів. Найдавніші зразки використання перламутру в декоративних цілях зафіксовані в Месопотамії та Давньому Єгипті. Його застосовували для інкрустацій у ритуальних предметах, скринях і тронних елементах. У Єгипті перламутр поєднували з золотом і слоновою кісткою, цінували за блиск і довговічність. У Китаї перламутр масово використовують щонайменше з часів династії Тан (VII–X ст.). Саме там формується традиція лакового мистецтва з перламутровою інкрустацією. Панелі, ширми, столи й скрині декорували тонко нарізаними фрагментами, вбудованими в чорний або червоний лак. Техніка була складною й трудомісткою, але надзвичайно стійкою до часу. Через ісламський світ і Венецію перламутр потрапляє в Європу. У XVI-XVII століттях його активно використовують у меблях для церков і аристократії: кабінети, секретери, шафи. Особливо відомі так звані “кабінети курйозів” з Південної Німеччини та Італії, де перламутр поєднували з ебеном, панциром черепахи й сріблом.У XVIII столітті перламутр стає частиною рокайльної (лялькової, за часів рококо) естетики. Французькі та австрійські меблярі використовують його для дрібних декоративних вставок у комодах, туалетних столиках, музичних інструментах. Матеріал асоціюється з розкішшю, але ніколи не з масовістю. У XIX столітті, з розвитком колоніальної торгівлі, перламутр стає доступнішим. Його застосовують у вікторіанських інтер’єрах, зокрема в інкрустаціях столів, рам дзеркал, декоративних панелей. Водночас з’являються перші імітації, що знижує статус матеріалу в елітному дизайні. У XX столітті перламутр повертається в ар-деко, переважно у Франції та Італії. Його використовують стримано: у вставках, ручках, деталях меблів і світильників. Після Другої світової війни натуральний перламутр поступається синтетичним матеріалам через крихкість і високу собівартість. Сьогодні перламутр застосовують досить рідко, наприклад, у реставрації антикварних меблів, у high-end інтер’єрах і в дизайнерських об’єктах, де важлива історична тяглість матеріалу, а не декоративний ефект заради ефекту. Комфорт та дизайн