Бібліотека Каразіна показала видання Ґео Шкурупія, яке я раніше не зустрічав (або зустрічав, але дірява голова) — "Зима 1930". Там ще й красивезний портрет. 😍«Зима 1930 року» - поема між поезією, прозою і реальністю з викличним підзаголовком: «Фрагментарні малюнки, виконані віршами та прозою». Цей підзаголовок виявився настільки переконливим, що упорядники смолоскипівського видання сприйняли його як новітній жанр і винесли в окрему рубрику поряд із поезією, памфлетами, фрагментарними малюнками, оповіданнями, повістями та романами.Поєднання поезії і прози стало тим вузьким простором для експерименту, який залишився Шкурупію - футуристу, поету і прозаїку, в умовах зростаючого ідеологічного тиску. «Зима 1930 року», поема про колективізацію, початок якої автор спостерігав на власні очі, подорожуючи селами взимку 1930 року. Важливо й те, що книжка побачила світ уже 1933 року, тобто в період, коли футуристична естетика відходила на другий план.І все ж Шкурупій не зрадив себе. У поемі «Зима 1930 року» можна знайти несподіване - маніфест феміністки, захований у фрагментарній і напруженій структурі тексту. Я якраз маю збірку від "Смолоскипа" і треба б прочитити, бо я досі не читав саме ці так звані фрагменти 🙈