Антиквар від Шкурупія | Стасіневич про нову книжку есеїв від Віхоли:Це вже добра традиція: кни...

Стасіневич про нову книжку есеїв від Віхоли:Це вже добра традиція: книги цієї серії приїздять з друку ранішеТобто: Лавріненко вже також єКрасивий, але куди важливіше інше: це перша книга есеїв і статей Юрія Андріяновича за бозна-який час — попередня виходила аж у 1971-му.Після 91-го перевидавали антологію «Розстріляне відродження», яку він підготував, було листування з Шевельовим і книга радіопередач, спогади, але есеїв — не булоІ ось вони. Найбільша наша книга з Віхолою станом на зараз (300 сторінок), найдовша передмова, найдовший цикл роботи (плюс-мінус рік)Тут багато — пʼять з восьми текстів — про 1920-ті, але не лише як про «розстріляне відродження». Тодішні осяги, звершення, ідеї, труднощі, глухі кути: про все це — як про живий і складний, а не навіки перебитий процес. Чим більше закопувався в тексти, тим різкіше розумів: Лавріненко — історик ідей, однак «розстріляне відродження» найголовнішою серед них не є“Було б цікаво та повчально підрахувати за текстами Юрія Андріяновича, скільки він сам — у співвідношенні — вживав «розстріляне», а скільки «українське» (і «Українське»), «велике» (і «Велике»), «культурне» і «прогресивне». Виміряти на рівні частотності прикметників, коли, умовно кажучи, перемагає Сандармох і його довга тінь лягає на все наше подальше сприйняття тієї генерації, — а коли, попри трагізм фіналу дуже багатьох, тріумфує таки вітаїзм, і небов’язково в прив’язці до Хвильового. Коли дух неспокою, шукань, сумнівів, недореалізацій і помилок, але — дух руху та життя.”