У мене часто питають: «а з чого почати, якщо я відчуваю себе розгублено?»- з чесності.З тієї миті, коли ти визнаєш:«мені вже не окей»,«я втомилась бути сильною»,«я більше не хочу тягнути все на собі»,«я не знаю, хто я, коли не зручна».Я знаю цей стан.Коли ти ніби нормальна, але не жива настільки хотілося б. Коли вдень функціонуєш, а ввечері не можеш заснути від думок.Коли здається, що ти щось упустила в житті (себе).Мені важливо, щоб людина, яка приходить до мене, не відчувала потреби бути зручною, правильною чи «вже розібраною». Мені не потрібна красива історія чи логічна картинка. Я спокійно витримую розгубленість, сумбур, сльози і мовчання. Часто дівчата приходять із відчуттям: «я не розумію, що зі мною», і це нормальний початок. Я не чекаю, що клієнтка з першої хвилини все пояснить чи видасть зрозумілий запит. Ми поступово розплутуємо клубок: через тіло, через слова, через тишу. Для мене цінно, коли клієнтка починає відчувати, що вона не «занадто», не «поламана», не «проблема», а жива🥹. І може бути собою навіть тоді, коли сама себе не розуміє. Завжди саме з цього починається процес, який справжній, гарний і чесний❤️.Хто давно стоїть на своєму роздоріжжі і хоче знайти шлях - пиши для консультації в особисті: @iannarr