Трішки відео з нашої вчорашньої поїздки до наших захисників…
Чесно — цього разу зовсім не було настрою щось знімати, фотографувати чи посміхатися в камеру.
Учорашня дорога була важкою. Обстріл. Моменти, коли просто не розумієш, куди їхати й де безпечніше. Злетіли з траси… І на фоні всього цього — новини про загиблих людей.
І який тут може бути настрій?
Ти їдеш далі, а всередині тільки одна думка: десь щойно обірвалися чиїсь життя. Хтось втратив рідну людину. А ти нічим не можеш це виправити. Не можеш повернути час назад. Не можеш забрати цей біль.
Але ми не здаємося.
Ми їдемо далі. Веземо допомогу туди, де на неї чекають. Передаємо нашим захисникам усе, що змогли зібрати й придбати. Бо попри втому, страх і все, що відбувається навколо, — наша робота має продовжуватися.
Ми повернулися. Заїхали в Прилуки. Побували біля місця прильоту… І повірте, бачити це в телефоні — одне. Стояти там — зовсім інше.
Запитали, яка допомога зараз потрібна. Чекаємо на відповідь і, щойно будемо розуміти конкретні потреби, обов’язково вам повідомимо.
А поки — трішки кадрів із нашої поїздки.
Такою вона була. Без прикрас. Важкою. Емоційною. Але ми повернулися.
І будемо їхати далі. Бо поки наші хлопці та дівчата стоять — ми не маємо права зупинятися. 🇺🇦❤️