У 1965 році Кволек працювала над створенням легких, міцних матеріалів для шин. Одна з сумішей вийшла мутною і рідкою — інші б вилили її. Але вона придивилась. І вирішила перевірити. Пропустивши розчин через пристрій для формування волокон, вона отримала щось зовсім нове:волокно, яке було тонке, гнучке, легке — і водночас надзвичайно міцне. Так народився кевлар. Матеріал, який сьогодні зупиняє кулі. Який витримує удари, розриви, вогонь. Матеріал, що рятує життя. Стефані не запатентувала відкриття — бо це зробила компанія. Але за 40 років роботи вченим-дослідником вона отримала за різними даними від 17 до 28 патентів. Вона не отримала багатства, але стала однією з небагатьох жінок, внесених до Національної зали слави винахідників США. Її відзначили президентськими нагородами, науковими преміями —але вона завжди залишалась вчителькою в душі. Після виходу на пенсію вона викладала дітям хімію, доглядала квіти, вела листування з молодими дослідницями. Пішла з життя у 2014 році. Тихо, як і жила. Але її винахід — живе досі. На плечах тих, кого він захищає, і тих хто захищає нас!