Діти, які неповажно ставляться до своїх батьків, позбавляються Божого благословення. Вони позбавляються Божої милості. Одного разу до деякого святого подвижника батьки привезли свого сина, який був одержимий злим духом, що мучив його. Батьки зі сльозами просили преподобного отця, щоб він своєю молитвою зцілив їхнього сина. Але преподобний, який до всіх стражденних ставився дуже поблажливо, навіть без стороннього прохання допомагаючи їм своєю молитвою, цього разу не звертав на цього юнака жодної уваги. Він із невдоволенням дивився на нього. Батьки благали його, але подвижник каже: «Ваш син не гідний зцілення, і злий дух даний йому як покарання за те, що він так зухвало поводився з вами. Він же вас часто не слухався і зухвало з вами поступав?» Батько похитав головою і каже: «Так». — «Ви ж молилися, просили, щоб Господь покарав його?» — Батьки зі сльозами сказали: «Так, ми дійсно просили Господа покарати його за непокору». — «От і нехай він страждає за свої гріхи». Але чуйні батьки зі сльозами припали до святого, стали своїми сльозами обливати йому ноги, просячи, щоб він зжалився і помилував їхнього нерозумного сина. І лише тоді преподобний, поклавши руку на нього, помолився, і відразу ж юнак був зцілений......Ось ці приклади, дорогі, — вони всіх нас вчать, як ми повинні з обережністю, уважністю ставитися до своїх батьків, які нас народили, яким ми зобов’язані самим життям, які нас виховали. Адже батьки в нашому ранньому дитинстві ніби заміняють нам собою Бога. Батьківська влада встановлена Господом. Тому Господь виконує волю батьків у цьому випадку. Отож, будучи попередженими про це, дорогі, будемо і в своєму житті намагатися виконувати цю Божу заповідь. І напишемо на скрижалях свого серця: «Шануй батька твого і матір твою, щоб добре тобі було, і щоб довголітнім ти був на землі» (Вих. 20, 12) і «Хто лихословить батька чи матір, нехай смертю помре» (Мф. 15, 4).Архімандрит Кирилл (Павлов)