Як зберегти любов в сім'ї?Із розповіді одного священника...''Я пропоную молодим людям те, що для мене свого часу було своєрідним тренінгом: йду, наприклад, я ввечері додому і сподіваюся, що кохана дружина приготувала мені смачну вечерю і чекає на мене з приємною милою розмовою, бажаючи вислухати, втішити, обійняти, приголубити, що діти зробили усі уроки.Натомість бачу, що іграшки розкидані, вечеря не готова, уроки не зроблено, і дружина ще каже: «Слухай, там терміново треба щось посмажити на вечерю, і не забудь зробити англійську із сином».Я розумію, що це мені не подобається, що я не для цього начебто одружився. І в цей момент я маю собі нагадати, що не моя сім'я і моя дружина існують для мене, а я існую для моєї сім'ї. Я для моєї дружини, для дітей. І я повинен засунути своє невдоволення кудись у задню кишеню штанів і, засукавши рукави, вмикатися в сімейне життя.Якщо ми говоримо мовою православною, мовою християнською, то в цьому й полягає аскетика сімейного життя. Я мушу постійно зі своїми бажаннями, своїми незадоволеннями боротися і на рівні справ, і на рівні помислів, щоб змушувати себе жити заради своєї сім'ї.Безумовно, це приносить плід - величезне почуття задоволення, коли ти бачиш щасливі очі своєї дружини, коли ти розумієш, що твої діти зуміли перемогти свої проблеми завдяки тобі і твоїй дружині. І це збуджує у серці справжні, серйозні, глибокі християнські почуття, які можна назвати любов'ю… Не любов'ю-присвоєнням, а любов'ю-віддачею''.