Моя теорія в якій я впевнена але не можу поки що довестиШвидкий дофамін напряму вплинув на розвиток нашого покоління та всіх наступних, повністю змінив всі структури та установи які були в світі і НАПРЯМУ вплинув на те що стара модель взаємин та стосунків між людьми більше не працюєПодудіти дудку кожні 5 хвилин при найменшому бажанні без абсолютно ніякого опору та поскролити тікток замість того щоб переглянути повноцінний фільм — має більше спільного з сучасною моделлю стосунків ніж ми могли уявитиМолодь все більше задається питанням — нахуя вкладатися, боротися с проблемами, будувати щось довгострокове, якщо можна швиденько, по сигналу «ломки» отримати швидкі емоції та дофаміновий бум в сітуейшншипі, і насититися первинними найяскравішими емоціями і зʼєбатися в закат як тільки перестане «перти», тому що навіщо власне потрібні ці всі умовності та продовження яке веде внікуди, якщо замість того щоб вирішувати щось та працювати над стосунками можна просто скіпнути їх ще на початку і одразу перейти до наступної «дофамінової бомби»Короче, люди просто більше не здатні на щось довготривале та надійне по одній простій причині — ми всі тепер наркоманиДофамінова залежність це не просто прикол, це буквально наркотичний тріп та реальна ломка при відсутності стимуляторів. Люди полюють за емоціями. Інформація про всіх та все розповсюджується зі швидкістю світла. Як чоловіки так і жінки з кожного боку вже знають наперед що буде далі, і далі їм не треба. Їм повністю достатньо отримати тимчасовий емоційний дофаміновий вибух, так би мовити «тріпонути» з людиною, насолодитися побаченням, конфетно-букетним вайбом довжиною в 2 дні (умовно), далі довгоочікуваний статевий акт, і…шо з цим робити далі? Обірвати всі звʼязки та пропасти назавжди. Ціль отримана. Майбутні проблеми та потенційні страждання які може принести близькість з людиною успішно скіпнуті. Немає стосунків — немає проблем. В цьому світі твого власного в цілому скоро не буде. Як і покупки свого дому на який ти навряд чи в житті назбираєш хоча б половину суми. Все і всі тепер здаються в оренду. На що відкладати, у що вкладатися? А якщо завтра все забере війна? Який сенс щось будувати, якщо все рухне? І якщо завжди можна заткнути потребу у щасті за дві секунди — соцмережі, безкінечні покупки нових і нових товарів які обіцяють нарешті змінити твоє життя і зробити його кращим. Так, саме ця нова річ зʼявиться в тебе і ти більше не будеш страждати. Купи. Немає близьких друзів, не виходиш на вулицю тижнями? Зате вдома в тебе купа естетичних баночок, хіба не насолода? Немає партнера, немає близькості? Покури ельфбар і полистай тікток, випий енергетик і попрацюй «для себе», не забувай що все має бути для тебе любимого, люби себе, споживай, живи в моменті, ти цього заслужив. Не вистачає цього? Ну хз, спробуй наркотики, наберись сміливості, замути з якоюсь чікою, але не привʼязуйся, проведи два дні в раю і розрахуйся емоційною ямою яка чекає тебе весь наступний тиждень. Але ж ти обов’язково знайдеш чим вкинутися і ким заткнути цю діру в душі, чи не так?)І я б хотіла написати яке рішення є в цього…але я не знаю, друзі. Все існування людини вона страждає від власного буття. Наша психіка не справляється, ми не приймаємо світ в якому ми живемо, знаючи все що відбувається прийняти це і погодитися з цим зможе тільки психопат. Або той, хто так сильно наєбашився симуляторами «щастя» що йому вже все одно. І планів на майбутнє будувати не треба. Нас же завтра може не стани. А протягнути ще трохи? — запросто. Одноразові контакти з людьми, одноразові сигарети, ескапізм, вєщізм, уникання своїх почуттів та негативних думок будь-яким способом. Потужний вкид гормонів та нірвана в моменті. Але кінець наступає швидше ніж хотілося б. А щастя так і не наступає. І ми крутимося в цьому колесі далі. Не потрібні нікому, навіть самим собі