Саті дуже любила говорити, щось розповідати. Чуйна та віддана. Вона любила безпеку і знала її ціну. Не пам'ятаю, щоб вона колись десь помилилась, або щось забула. Любила тварин і на позиції завжди-завжди була рада бачити котів. Ці міни полетіли на голову окупантам з її подачі.Одного разу перед виїздом з позиції чи то дуже неточно по нам, чи то по сусідам працював міномет, а над нами довго кружляли мавіки. Всі зрозуміли, що чекати виїзду доведеться довго, а у Саті скінчились цигарки. Вона вмовила суміжників передати пачку мавіком. Коли до нас заходили перепочити піхотинці Саті зустріча їх і одразу пропонувала чаю, з пораненими вона була поряд, допомагала, ніколи не забивала. Саме з нею ми ходили налагоджували співпрацю із сусідами, приїжджаючи на нову позицію. Вона не ховала власні погляди:https://youtu.be/UWGPPNsRqrk?si=wsrVZgk-vQ3o_3dYhttps://youtu.be/yXQFWlPTF0I?si=otJMYtpywzpNNXeoНайбільша ціна, яку можна заплатити - життя, найбільша пошана, яку можна віддати - продовження справи. Помстимося!