🪖 Бульбофюрер Лукашенко знову почав лякати сусідні країни війною. Вусатий заявив, що Білорусь мовляв готується до війни. Насправді це стандартна фраза самопроголошеного очільника Білорусі, яку він виголошує раз на півроку-рік, ймовірно по замовленню з Москви. 🗺️Раніше це робилося для того, аби полякати українців, а також спробувати відволікти увагу Сил оборони зі Сходу, на північний напрямок. Тепер, очевидно, аудиторія цієї вистави - країни Балтії, які Москва активно взялася інформаційно хитати. Тут і вкиди в ЗМІ різних карт наступу, і погрози Пєскова, і конструювання “Нарвської народної республіки”. Тим не менше саме мілітарних ознак підготовки до бойових дій в регіоні поки немає. Наступні навчання “Запад”, які росія вже використовувала для вторгнення в Україну і для гібридної атаки на Польщу, відбуваються раз на два роки, тобто наступні будуть у 2027-му. Авжеж, це не означає, що російські війська (самі, разом із білорусами чи в формі зєльоних чєловєчков) не з’являться в регіоні за деякий час. 👨‍💼Також Лукашенко доєднався до тиску на країни Балтії, бо він хоче аби проти нього полабили санкції і дозволили возити калійку через литовський порт Клайпеда. Як не дивно, він уже заручився підтримкою щодо цього самого Дональда Трампа, який “чекає з нетерпінням” зустрічі з білоруськими пюрером. Сам факт зустрічі президента (колись?) наймогутнішою держави світу із дрібним диктатором уже принижує Трампа (з іншої сторони - куди вже нижче). 🏛️Тим часом резидент Білого дому заговорив про те, що США не потрібне НАТО. Ця риторика Трампа і його поведінка протягом першого року другого президентства насправді очевидно заохочує Москву до окупації балтійських країн. Президент США проігнорував атаку “Гераней” на Польщу, не бачить в впритул, як росія допомагає Ірану бити по американських базах та й узагалі сам не до кінця розуміє, нащо сам почав війну з Іраном. Вірогідність, що США за такого правителя захищатимуть Естонію, Литву і Латвію - близька до нуля. І в Кремлі це розуміють. І останні події схожі поки що саме на промацування грунту, на який тим не менше рано чи пізно збирається стати російський чобіт.