S.T.A.L.K.E.R. перепроходять часто і з задоволенням. Іконічні Кордон чи Скадовськ, вічні розборки між Долгом і Волею, навіть фінальні коридорні перестрілки - це бусинки подорожі, між якими ви сидітимете біля вогнища в темному лісі і слухатимете анєкдоти. Найгіршою грою в трилогії вважається системно-орієнтована Чисте Небо, найкращою - Поклик Прип'яті з його скріптованими лінійними забігами наприкінці. Пережити цю історію знов приємно і легко. Я не зможу знову пройти Project SIlverfish вперше. Я знаю, коли і яким маршрутом безпечніше пересуватись, маю найважливіші паролі в блокнотику, і не боюсь грати з пермасмертю, бо я, загалом, і так бачив більшість цікавого. Але, на мою думку, ця гра працює найкраще перший раз - коли ви знаєте абсолютний мінімум. Мені здається, що вона знаходиться в діалозі з серією, тож я розповім, що вона робить по-іншому, а ви читайте це як огляд. На рекомендованій складності після смерті ви втрачаєте все, що у вас було, окрім п'яти предметів, і просинаєтесь в ліжку. Ваші речі можна забрати з місця смерті, але вмрете, не забравши - і все. Якщо в серії GSC можливість сейвскамити дає вам пробувати дурню і лізти вовку в пащу, то тут ви і вдень нервово оглядатиметесь на кожен рух. Навіть якщо сейвскамити, ви перенесетесь на початок локації, і *весь лут перегенерується заново*. Знайшли прикольну гвинтівку? Тепер не вмріть. Втрачати стільки правда боляче, але, знаючи це, ви реально поводитиметесь як людина(ящірка), що боїться за своє життя. От на фоні цього гра підкидує жахи поза людським сприйняттям. Я заздрю людині, яка вперше пересиджуватиме ніч з куті з обрізом, вгадуючи, де звуковий ефект, а де знак, що Палець скоро торкнеться земної кулі. Project Silverfish має сильно кращу версію фракційних війн з Чистого Неба. Краща вона тим, що вона прибирає всю інформацію, яка робила б опізнавання за гравця. Ніяких точок на мінімапі, ніяких зелених перехресть. Не бачиш в приціл опізнавальних знаків? Твої проблеми, підберись ближче. Не хош? Отож. Найгостріша деталь в тому, що навіть навести вогнепал на очах у ящірки знизить репутацію з її фракцією. Це означає, що навіть на вулиці ваш найкращий варіант - тримати зброю опущеною, інакше ризикувати образити когось косим поглядом. Тепер уявіть, як ви вночі дивитесь на чотири ліхтарика, направлених в ваш бік, і суть механіки стане вам зрозуміла. Туторіал не вчить майже нічому окрім WASD, але Silverfish це чистокровний імерсів сім. Загадки не вирішуються методом тику, перепони можна перелізти складаючи коробки, замість квестмаркерів приблизний опис зачіпки, у повальної кількості небойових предметів по два чи три призначення і навіть приховані механіки. Навіть HUD зі смужкою здоров'я є лише на деяких шоломах. Мені подобається цей підхід: гра лишає багато інфи прихованою не тому, що це реалістично(лишати п'ять предметів на гравці точно не реалістично, лол), а тому що це цікава і прикольна задача. Замість точки на мапі вас пошлють шукати якийсь документ по приблизному опису, а зазирнувши всередину, знайдете якийсь новий шар гри. Ви підіте робити одне, а ніби "по дорозі" знайдете непримітні двері в рандомній стіні і провалитесь в мегаданжен на годину. Артефакти, які в Сталкері валяються буквально під ногами, у Silverfish заховані так, що ви можете дійти до ендгейму не побачивши жодного, а шукати їх навмисно з детектором(який коштує як вся ваша зброя і броня разом) це окремий скіл, якому треба вчитись по гайдах. Це, напевно, гарний загальний опис: те, що сталкер дає вам відчути, Project Silverfish запропонує заробити самостійно. Решту (я дуже стримуюсь щоби не згадати решту) доведеться дізнаватись самим. Основної історії у грі (ще) нема, але місій там на годин на двадцять, а загадок ще більше. Я майже не хочу радити вам гру, бо чим далі зайде розробка, тим багатшим буде ваше перше проходження. Почекайте хоча б версії 0.4.0, вона ніби Coming Soon(tm).