КOVALENKO | Сьогодні кращий час нагадати про те, чи існує взагалі «російський наро...

Сьогодні кращий час нагадати про те, чи існує взагалі «російський народ».Давайте подивимося на поняття «російський народ» з історичної, етнічної, імперської, лінгвістичної та ідеологічної сторони. По-перше, чи є росіяни нащадками Русі? Російська державна ідентичність базується на претензії до спадщини Київської Русі. Але ця претензія значною мірою є ретроспективною реконструкцією, сформованою в XV–XVII століттях Московським царством. Після падіння Києва під ударами монголів у 1240 році (за іншими даними 1241) Русь розпалася на окремі землі. Москва перебувала в залежності від Орди понад два століття і ввібрала багато ординських рис у систему управління, політичну культуру та соціальну ментальність. Московія пізніше сконструювала міф про «третій Рим», нібито успадкувавши як православ’я, так і державність від Візантії та Русі. Це була політична узурпація історії Києва. По-друге, чи існує «російська нація»?Поняття «русский народ» - штучно сформоване етнополітичне явище. Воно виникло під впливом імперських процесів. У Московії не було єдиної нації: вона включала угро-фінські племена, слов’ян (новгородців, смолян), татар, народи Поволжя. Згодом відбувалося насильницьке зросійщення та асиміляція.У XVIII–XIX столітті за Петра І та Катерини ІІ формується концепція «триєдиного народу» - великороси, малороси, білороси, що є ідеологічною конструкцією, яка частково і досі використовується режимом путіна, а також просувається ідеологом відродження російської імперії - дугіним. «Русские» - це симулякр, сплав імперського підданства і лояльності, а не кровної спільності.По-третє, «російський народ» - це не етнос, а політична категорія, яка створена імперією для легітимізації експансії та асиміляції інших. У російській імперії, срср, а зараз і в рф, «русскость» = вірність центру, мові, царю, вождю, президенту. Якщо народи - це співтовариства пам’яті та історії, то «русские» - це спільнота амнезіїс яка замінила ідентичність та власну історію і народні культури на службу силі.Мова, культура, свідомість - це штучний клей, який тримає «русскость». Мова - один із небагатьох маркерів, який тримає «росіян» разом. Але й вона є результатом державного насадження. Літературна російська сформована в XVIII столітті, як суміш церковнослов’янської, московських говірок і польсько-французької граматики. Вона обслуговувала імперський центр, а не народну культуру.Російська культура - вторинна і централізована. Вона завжди була частиною пропаганди вождя.Також вона не є культурою народу, а виключно культурою імперських еліт, яка нав’язується всім підданим. Тому в росії завжди боролися з регіональною ідентичністю, від закриття національних шкіл до знищення фінно-угорських мов.То чи існує «російський народ»?У біологічному, етнічному, антропологічному сенсі - ні, бо це мозаїка з десятків народів і субетносів. У культурному сенсі - це абстракція без колективної пам‘яті, що щоразу відроджується з новим царем, вождем або президентом.У політичному сенсі - це народ-слуга імперії, народ-функція, створений для обслуговування вертикалі влади. І не є класичним поняттям народу як такого.«русский народ» - це не етнічна істина, а імперська фікція, яка потребує постійного відтворення через насильство, пропаганду і стирання ідентичностей інших.Саме тому «російського народу» як такого не існує.