В інформаційному мейнстрімі ми постійно чуємо про необхідність знайти/пізнати себе, зцілитись від травм, позбавитись упереджень та вкорінених патернів. І ми погоджуємось з цим, бо щиро віримо, що десь глибоко всередині ховається наше «справжнє я». Та за цим ховається ще одна пастка. Здається, що «пропрацювавши себе», можна увійти у непорушний стан благості, коли ніщо і ніхто не здатний порушити цей «повернений рай». Але це нова ілюзія, яку людина несвідомо боїться втратити і впадає у новий патерн «пробудження». Тобто уникає негативних та старих реакцій, створює нову матрицю «нормальності». Але досягнувши точки усвідомлення, ми не змінюємось. Всі наші «темні» сторони нікуди не зникають і при перших же труднощах, скоріш за все, відбудеться «відкат». Цінність реального пробудження у свідомому погляді на події та реакції та «переписуванні коду» сприйняття собі на користь.«Справжнє я» не буває незмінними, адже воно постійно знаходиться у взаємодії зі світом. Навпаки, ригідність свідчить про розрив контакту з собою. Така людина слідує зовнішньому/внутрішньому «протоколу», що віддаляє її від реальності. Єдиною сталою величиною нашого свідомого життя може бути відкритість хаосу. Це не значить позитивне ставлення до всіх змін чи намагання йти супроти себе тут і зараз, але прийняття непередбачуваності як факту нормального стану речей. Безумовно, у кожного з нас є ядро, що визначає нашу унікальність. Але шлях до нього лежить саме через відкритість, коли ми пізнаємо себе через світ. Кожна нова ситуація/людина/проблема тестує нас — ми або лишаємось у своєму коконі, або реагуємо на тригер та намагаємось зрозуміти причини цієї реакції. І таким чином привідкриваємо таємницю власного «я» та даємо йому більший простір для подальшої реалізації. Наше ядро не є ані хорошим, ані поганим, а лише потенцією, яку ми маємо направити у напрямку, відповідному до своїх потреб. Якщо це свідомо не зробимо ми, це зроблять наші патерни та звички, «вкинувши» нас у черговий сценарій, де наша енергія витрачатиметься на виживання.