Гуртожитки ХАІ перетворилися на справжній дім для людей, змушених покинути свої оселі через війну.Тут живуть переселенці з випаленого прикордоння — родини з дітьми, літні люди, ті, хто втратив звичний світ і намагається зібрати себе заново. Те, що колись здавалося тимчасовим прихистком, стало їхнім життям на роки — зі своїми маленькими радощами, звичками і щоденною боротьбою за внутрішню рівновагу.Свого часу у дворі облаштували дитячий майданчик, щоб хоча б трохи повернути дітям відчуття нормального дитинства. Але з часом з’явилося інше, дуже людське бажання — мати місце, де можна просто сісти поруч, поговорити або навіть помовчати разом. Особливо цього потребують літні люди, для яких спілкування часто стає єдиною опорою в новій реальності.І ось нещодавно у дворі з’явилася альтанка, придбана за грантові кошти Міжнародної організації з міграції. Вона невелика і проста, але відразу наповнилася життям — розмовами, зустрічами, присутністю.Поруч — волонтери, гарячий чай, домашня випічка, дитячий сміх і щира турбота. У цих простих речах народжується атмосфера тепла, яка не здатна замінити втрати, але допомагає їх пережити.Звісно, ніхто і ніколи не замінить рідний дім — той, що повертається у снах, про який думаєш щодня і до якого хочеться повернутися понад усе. Але зробити все можливе, щоб полегшити біль, підтримати тих, хто поруч, допомогти дітям залишатися дітьми, а дорослим — не втрачати опори, — це вже більше, ніж просто допомога.Це відповідальність, яка об’єднує. Це людяність, яка тримає. І це той тихий, але справжній обов’язок кожного з нас — бути поруч, коли це найбільше потрібно.