#question Від підписників:всім привіт! хто ріс надто чутливим до всього (майже всі тут, нє?) і потім з часом це переросло в абсолютну байдужість? типу в юності я вирішую, що найкраще і найважливіше в житті — це мати своє коло спілкування, потім читаю цитату вк, де говорять що людина в середньому обманює 1 раз на 10 хв, і мені так болить про це думати, що я назовсім знецінюю людські стосунки. Або так було боляче не бути норм дівчиною (охайною, спокійною, красивою, з скілами готування їжі), що я взагалі на зло всім (кому блть) виросла в нетакусю🤠Звісно, більшість цього відбувалось в підліткові роки, в 2010х, але деякі установки тягнуться і досі. І так я знецінила статус, карʼєру, гроші, романтичні стосунки, сім’ю, дружбу, досягаторство і тд. Мені досить порожньо, але знову ж таки, вже нічого мені не болить і нічого не зачіпає.Я знаю що правильна відповідь - це йти говорити з психологом/психіатром, але я маю достатньо негативного досвіду (Роки і роки безтолкового лікування депресії і гтр, перед тим як я діагностувала РДУГ в іншому місці), тому хочу спочатку розібратися самостійно.