🫡 Мемасус доповідає: Глибокий варп (глибинний варп\вир, deep warp) — в основному фанатська теорія про місця в Імматеріумі, ще більш небезпечні та таємничі ніж ті, про які вже відомо. Здебільшого теорія базується на уривку з роману "Шлях Небес" Кріса Райта:— Тут є шари, — нетерпляче сказав Вейл. — Є Стратум Етеріс, мілкі шляхи. Є Стратум Профундіс, більші артерії, що занурюються глибше. А є Стратум Обскурус, корінь жаху. Як це тобі допоможе? Жодна жива людина не може орієнтуватися в глибоких шляхах. Навіть він не міг.— Але ти намагаєшся нанести це на карту.— Це неможливо зробити. — Вейл розчаровано похитав головою. — Принаймні в цьому він помилявся. Це не дзеркало. Воно рухається як жива істота. Це і є жива істота. Торкнись його, і воно здригнеться. — він на мить втратив упевненість. — Я не маю Ока, але я все ж дещо бачив. Я вивчав те, що вивчають вони. Складність... безсмертна.— Спробуй пояснити, — тихо сказав Єсугей. — Я швидко вчуся.Вейл видихнув, його очі розширилися. — Вир — це океан. Всі це знають: у нього є течії, є глибини, є шторми. Біля поверхні можна побачити світло Картоманта. За ним можна слідувати. Можна використовувати егіду Геллера, і ти будеш відгороджений від Інтелектів. Але навіть тоді ти перебуваєш лише трохи нижче верхніх меж. Занурся глибше — і егіда розіб'ється. Вогні згаснуть. Око осліпне. Коли люди кажуть, що вони перетинають Варп, вони вихваляються, бо жоден смертний не робить нічого більшого, ніж просто ковзає по поверхні вічності, наче камінець, кинутий дитиною. Ми там чужі. Це отрута для нас, і чим глибше — тим гірша отрута.— Ашелью намагався піти глибше?— Хто знає? Можливо. Йому не вдалося. Знаєш чому? Бо це неможливо. Потрібна сила змученого сонця, щоб пробити навіть наймілкіші мілини. Жодна енергія в нашому арсеналі не змогла б проникнути далі. Об'єднай реактори дюжини лінкорів, подвой їхній потенціал, і все одно цього буде недостатньо. Тож ні, йому не вдалося. Але варто враховувати, що згадане вище є точкою зору людини в часи Великого Хрестового Походу, коли знання про Вир вже (або ще) були дуже обмежені. Водночас, у тому ж романі сказано, що Павутина існує всередині Глибинного Варпу:Він усвідомив істину. Обидва трони були створені з однією метою — дослідити глибші шляхи, звільнити вид від кошмару мілкого варпу, прокласти зв’язок через приховані стежки, про які знали лише ксеноси і до яких Імператор знайшов якийсь спосіб дістатись. «Темне Скло» було меншим вузлом, тим, де випробовувалася технологія, закріпленим у найвіддаленіших куточках порожнечі, поки Великий Хрестовий Похід прокладав свій шлях все далі від рідного світу. У хаосі, що вибухнув відтоді, портал залишився позаду, загублений, але не забутий ні його творцями, ні опонентами в лабіринтах залів Патернови. Також, з Глибинним Варпом пов'язують і Колодязь Вічності, в який боявся зазирнути сам Тзінч. У кодексі восьмої редакції Колодязь описується як "...місце, де закінчується простір та час. Щоб зрозуміти його, Тому, Хто Змінює Шляхи, потрібно було б лише увійти в його нескінченні глибини, але навіть він не може бути впевнений, що переживе шалений вир."Тобто можна припустити, що самі Боги бояться зазирнути надто глибоко в Океан Душ. Але на противагу цьому існує уривок з "Назріваючий шторм: Розлам Біель-Тана", в якому Іврейн відчуває (?) присутність Тзінча, коли опиняється поза Павутиною, котра, як вже було сказано, знаходиться в тому самому Глибинному Вирі: "Разом з Візархом та Інкарном, Іврейн раптом опинилася в дрейфі — не всередині Павутини, а зовні. Вони застрягли в майже беззвучному лімбі, опинившись на вершині психокристалічних стін. Звуки битви були приглушені під ними, а холодна порожнеча втягувала повітря за їхніми спинами. Іврейн не озиралася, бо відчувала щось там, у темряві. Голос у її розумі сказав, що якби вона це зробила, то побачила б Того, Хто Змінює Шляхи, і пізнала б значення божевілля." Сурс: The Path of Heaven, Chris Wraight; Gathering Storm: Fracture of Biel-Tan.мемасус.підписаця|#memasusreporting