Андрій Абрамченко | Життя і спорт в Ізмаїлі тривають.16 березня виповнилося 15 років волей...

…Життя і спорт в Ізмаїлі тривають.16 березня виповнилося 15 років волейбольному клубу «Другарі» — у перекладі з болгарської «друзі». Василь Петрович стояв біля витоків клубу.«Починалося все просто: щоп’ятниці збиралися, грали, спілкувалися, — згадує він. — А сьогодні маємо турніри, команди, традиції. З роками з’явилися нові категорії: 40+ — це швидкість і сила, 50+ — розум, спокій і досвід.Уявляєш, із 2018 року проводять турнір мого імені. Я тоді ще жартував: “Я ж живий”. А мені відповіли: “А коли тебе не стане — хто могорич ставитиме?”»Василь Петрович сміється, а потім знову повертається до головного — історії ізмаїльського спорту.«Ізмаїл ніколи не був “глухим кутом”. Є наші, місцеві спортсмени, які досягли високих результатів і залишилися вдома. Наприклад, Володимир і Сергій Лапшини — майстри спорту СРСР, чемпіони світу серед майстрів із самбо, Сергій — дворазовий чемпіон, заслужені майстри спорту України. Вони тут — підтримують, допомагають, працюють. І це, мабуть, найцінніше.Бо спорт — це не лише медалі. Це особливий світ, який не ділить людей за віком, вірою чи статусом. Він живе не тільки завдяки грошам, а насамперед завдяки людям — тим, хто вірить, працює і не здається. Саме тому спорт і досі об’єднує навіть у найскладніші часи».… Ветерана спорту хвилює сьогодення:«Часи змінюються: змінилася школа, іншим став і підхід до фізкультури. Більше спецгруп, більше обмежень. Раніше головним був рух, а зараз надто багато того, що відволікає. Та найважливіше — це здоров’я. Фізкультура робить життя активним. Людина — біологічний механізм, і все, чим вона не користується, поступово відмирає. Саме рухова активність — найкращі й найдієвіші ліки проти цього».Про майбутнє — вже після Перемоги — Василь Сара говорить з оптимізмом: «Думаю, буде справжній сплеск розвитку спорту. Люди знову відчують свободу. Зараз війна тисне, але навіть тепер щовихідних проходять змагання. А коли все закінчиться, бажання рухатися стане ще сильнішим. Можливо, повернуться й ті види спорту, які нині неможливі — наприклад, водні змагання на Дунаї».Він переконаний: спорт формує людину так само, як досвідчений садівник формує дерево — якщо вчасно спрямувати, воно виросте рівним і сильним.«Спорт — це те, що підтримує, об’єднує, дає сили, - впевнений Василь Петрович. - Те, що сьогодні потрібно всім. А зараз — навіть більше, ніж будь-коли».