Моя дорога була довгою, і не обіцяла ніяких сюрпризів. Особливо - сердечних. Робота - з однієї сторони - знайома і звична для мене (останніх 6 років)З іншої - новий формат. І між тим - зустріч на каві, де ми говорили про ресторанний бізнес, багато сміялись і прийшли до висновку - що лише божевільні люди вибирають свідомо цей бізнес. Ми - серед них.

🙂

А потім я побачила його"Вау, який красень" - подумала. Це для мене більше мінус ніж плюс, бо люблю практичність, зрозумілість. Чим більше ми знайомились, тим більше в мені просиналось життя. Не метелики в животі, а відчуття, що по тілу почала знову бігати кров. Я почула, як тарахкотить серце. Пришвидшено. Як з мого обличчя не сходить посмішка. Як збивається дихання і закриваючи очі, я починаю мріяти, малювати картини спільного проживання моментів життя. ОГОЯрославо, це що? Це прекрасне почуття закоханості. І ви знаєте, насправді, вже не важливо чи він відповість взаємністю, бо я вже вдячна за ці давно забуті відчуття. Життя прекрасне і ми ніколи не знаємо, для чого насправді нас заносить в якесь місце. Головне - ЖИТИ і говорити "так", тому новому і цікавому, що стукає в двері.гарного всім тижня, і не забувайте закохуватись 🙂