напишу свою думку про барбіспойлери, бо без спойлерів я не пишу це дуже смішно, дуже смішно показані ці сігма мейли, дуже точно. а це значить, що не важно, америка чи рівне — ви всі страдаєте від сігма мейлів, боїтеся еогось образити. і тут, і там ми всі невдашки. дуже рілейбл, коли вони говорять про те, що жінки бояться не догодити всім. це тру. дуже боюсь. це дивний фільм. він наче сон. і… мені наче трохи шкода, що в фільмах про жінок я не відчуваю достатньо розкритого потенціалу цих жінок. ми наче завжди трохи на другому плані, навіть якщо наша історія на першому. так було і з найгіршою людиною на землі і з френсіс ха.і цей фільм… наче театральна постановка. таке міг би поставити режисер в моєму театрі. це… якось… бідно… фільм бідний в технічному плані… дуже. він кумедний. чи багато в ньому сенсу? ну, в якомусь плані… достатньо для когось. не розумію, чому барбі захотіла переїхати, бо для цього в нас не було підстав… чутки про те, що гослінг отримав би оскар за фільм — може це утка, щоб висміяти ось це, да, таке знецінення жінок. блін, ну після того, як я подивилась маленька міс щастя, мене вже не можуть тішити такі фільми. чомусь я лишилась не потішена, хоча запевняю, що не ставилась критично до самого фільму, лише переживала за його капіталістичну складову… я просто подумала… чому ми саме цей фільм сприймаємо як феміністичний. чому його ніхто не порівнює з іншими такими фільмами. я наче багато дивилась фільмів про жінок, але не можу пригадати, щоб хоча б один з них можна було назвати про фемінізм. може мені пам’ять відшибло…що ж