Дві доби як я в Україні після повернення з миротворчого туру на далекі Азори.

Послухала уважно простір.
Видаю результат спостережень…

👇

Життя - це не вʼязниця, друзі.

Тут буває різна «погода», яка не мусить визначати наші плани, але ми маємо її враховувати, якщо дійсно істоти розумні, і діяти згідно вібраційного резонансу, в сінергії з простором та природою, з благословінням роду, і точно не як мученики.

Дух - ніяка не жертва,
дух - це сила радості, життя, потоку, сяйва в натхненні, пристрасті святкової.
Тому справжні святі, це люди, поряд з якими тихий стан свята без приводу та особливих дозволів…

Отримую питання від своїх учениць, які в Україні живуть, а відповідаю зараз так, щоб й іншим підсвітити…

Запамʼятайте, Київ - це стовбурова клітина тіла богореалізованого роду (і я не про релігії зовсім! бо це якраз та когорта, яка силу Києва віками намагається присвоїти собі) він збудований не для понту, не церкви роблять його місцем сили, не бізнес-центри, не склади, і не наявність мурів - все навпаки, це незламний форпост, але що саме дає йому таку силу - знати не дозволено без чистоти мотивації.

Я людина-портал, містик, провідник, Вчитель алхімії живого життя і наставниця Берегинь Землі… до війни, під час війни і після війни житиму одну і ту ж місію.

Працюю з якістю енергії та з архітектурою живої свідомості, з полотном долі, оберігаючи баланс роду.

🌱

Тому буду продовжувати сіяти не пусті лозунги в головах людей, а ділитись знаннями, вчасно попереджати про всяке різне польове, бо маю дар яснобачити;
🌱 консультуватиму усіх, надаючи звірку з навігатором душі;
🌱 навчатиму учнів, аби якісно множити свій досвід;
🌱 сіятиму чисту надію творчістю в серцях людей;
🌱 створюватиму середовище для реабілітації, для ресурсних трансформацій задля здоровʼя, стійкості і відновлення;
🌱 співпрацюватиму зі спорідненими за цінностями проектами в резонансі вищих сенсів.

І ніхто не збирається ні панікувати, ні тікати, ні звинувачувати когось!

Бо духовність - це не про святість.
А про вміння залишатись і проявлятись через людяність в різних обставинах, але йти шлях життєвості.

Зберіться з духом!

🙏
Не робіть лиха зсередини себе. Зараз одна з найважливіших фаз переходу - перевірка на емоційну зрілість і здорове критичне мислення без галюнів «зради».
Дорослі люди завжди мають план.
Гнучкий, але план.
Діти роду пливуть по течії планів дорослих, які взяли за них відповідальність.

Влада - не ворог, так само як і життя - це не вʼязниця.

Дар самоорганізованості є в кожній ЗРІЛІЙ українській душі. Ми цим і відрізняємось суттєво.

Нам не потрібен ні цар, ні пан, аби чути голос істини і діяти згідно принципів людяності.

Нейромережа сили формує щит незламності довкола тих, хто тримає в точці уваги своє серце і не впускає в нутро ніяких паразитів у вигляді розчарувань, підозр та гнилих егоїстичних думок.

Критичне мислення має бути. Але з опорою на сенси.
Залучайте вищий пілотаж інтуїції для керування реальністю.
Практикуйте глобальну усвідомленність і дійте локально, оберігаючи себе від емоційних дисбалансів.

Досить брехати собі.
Досить думати, що ви зможете прошкутильгати крізь ці неспокійні часи на костилях допінгів за чийсь рахунок.
Ні!
Це не можливо.

Триматись потрібно за якісний людський ресурс в собі. Не звіріти. І не втікати від реальності. Тому формуйте тверезий фундамент в своєму матеріальному вимірі. Без паніки, але розуміючи, що діяти маємо фізично.

Вчіться дихати по-людські, думати, тримати увагу медитацією, плодити стан балансу, який створений не зовнішнім побутовим комфортом, а внутрішнім наміром.

Я знаю, про що пишу.
Добре розуміюсь на темі!
Біль здирає з людини усе зайве.
Це важко прийняти.
Але доведеться.

⬇️⬇️⬇️⬇️⬇️⬇️⬇️⬇️⬇️⬇️⬇️