Інша сторона романтики ….

Чи хотіли б ви колись працювати на флоті?

Після війни я думав три роки свого життя присвятити життю на морі.

Стихія морів, океанів, далеких країн, у яких ніколи не бував, завжди манила. Хороша фізична форма, попри мій поважний вік, дозволяє мені (при певних маніпуляціях) отримати «паспорт моряка», та й зв’язки є. Важка фізична праця мені завжди подобалась.

Під час відпустки в Європі познайомився з цікавою молодою людиною. Частину свого життя він присвятив флоту і завдяки розуму та легкій вдачі зробив там швидку кар’єру з відповідною заробітною платнею — під десять тисяч доларів США на місяць. Він бачив десятки країн, був на всіх континентах світу. Уявляєте?

Він відмовився від цього.

Сьогодні хлопець працює таксистом і щасливий своїм життям. Чому людина, яка має вищу освіту, посаду і неймовірну за мірками України заробітну платню, лишила все це позаду? Чому?

Ось його історія.

В одному з рейсів тривалістю шість місяців, сівши за стіл із капітаном судна, на якому працював, почав бесіду, яка змінила все його життя.

Капітан дивився на екран свого смартфона.

— Сашко, ось бачиш ці штрафи, що приходять на мій телефон?
— Так, бачу. Це ваша машина порушує ПДР в Одесі?
— Так, це коханець моєї дружини їздить на моїй машині, поки я тут працюю.

Старий капітан випив келих рому і продовжив:

— Вони живуть у моєму будинку на першій лінії моря. У мене є діти. Сподіваюсь, вони мої діти. Я не бачив, як вони народились, не бачив, як зробили перші кроки, сказали перше слово. Не бачив, як вони пішли в садок та школу. Сьогодні час від часу вони мені пишуть, скільки й куди скинути грошей. Якби дав їм доступ до своєї банківської картки, то, певно, взагалі б від них повідомлень не отримував.

Третій моряк, чоловік за п’ятдесят, усе життя на морі, після пари келихів рому розповів, що має дві родини: одна мешкає в Україні - там чекає його дружина, яку він вже не кохає, а на іншому континенті його чекає ще одна дружина, яку він ніколи і не кохав. Що життя його пройшло дарма, роботу на флоті він ненавидить і повертається на корабель лише після того, як проп’є все, що заробив за рейс.

Я дивився на цих людей, вкритих глибокими зморшками від морських вітрів, випалене сонцем волосся та темну шкіру, що колись була білою.

— Ти уявляєш Іване, я дивився на цих людей і запитував себе: чи бажаю собі такої долі? Зараз я живу своє власне життя, сплю в теплому ліжку з дівчиною, яку кохаю….

Така історія

Вам нагадую про збір для бійців ТРО