Удару завдано по двох активах групи «Акрон»: ПАТ «Акрон» (Великий Новгород) та ПАТ «Дорогобуж» (Смоленська обл.), що сумарно вивело з ладу потужності у 3.25 млн тонн аміаку на рік (2.4 млн тонн у Новгороді та 0.85 млн тонн у Дорогобужі). Це складає близько 16.2% від загальноросійського виробництва аміаку (база розрахунку — 20 млн тонн). Для порівняння, номінальна потужність «Тольяттіазот» становить 3 млн тонн, але фактичне виробництво зараз впало до 1.6 млн тонн, тому удар по групі «Акрон» перевершив потенційні втрати від гіпотетичної зупинки ТоАЗу за фізичними обсягами у 2 рази.Критичність удару полягає у специфікації: група «Акрон» займає 20–22% ринку аміачної селітри, маючи повний цикл переробки аміаку в азотну кислоту та селітру — базові компоненти для вибухівки. Тоді як «Тольяттіазот» та «Щокіноазот» (0.7 млн тонн аміаку) спеціалізуються на карбаміді та метанолі, які не є прямими прекурсорами для боєприпасів. Знищення активів у Новгороді та Дорогобужі створило миттєвий дефіцит готової вибухівки в Європейській частині РФ, розірвавши логістику постачання на фронт.Водночас у галузі існує чіткий розподіл: уражені заводи працювали на війну, але фінансовими донорами галузі є експортно-орієнтовані «Тольяттіазот» та «Щокіноазот». Саме їхні валютні надходження субсидують менш рентабельні військові замовлення. Ураження «Тольяттіазоту» призвело б до втрати 9% ринку аміаку, але головним наслідком став би фінансовий крах галузі та дефіцит сировини. Тепер слід очікувати форсованого збільшення виробництва на вцілілих гігантах: «Тольяттіазот» намагатиметься перекрити сировинний дефіцит аміаку всередині країни, а разом із «Щокіноазотом» нарощуватиме експорт для фінансування відновлення втрачених військових потужностей.