Відгук на "Ігри серійних убивць"

Не розумію чому, але ця книга стала для мене якоюсь неймовірно важкою 😭

За останній місяць я бралася за неї, напевно, разів п’ять - і щоразу стопорилася буквально на другій-третій сторінці. При цьому початок у неї справді цікавий, але от щось у нас із цією історією вперто не зросталося

🔪 Дев’ять падінь - самогубства чи серійний убивця?
Починається все з розмови в офісі про чергову людину, яка впала з даху багатоповерхівки. Здається, це вже дев’ятий подібний випадок, тому колеги починають сперечатися: це просто низка самогубств чи десь поруч ходить серійний убивця, який скидає людей із даху?

І на цьому тлі ми знайомимося з Долорес і Джейком.

Вона захоплюється трукраймом і бачить потенційних маніяків буквально всюди. Він - її новий колега, дуже дивний, дуже підозрілий і явно має свої секрети

І, звісно, Долорес починає за ним стежити

🐈‍⬛ Кішки-мишки, підозри й два дивакуваті герої

Далі між ними починається така собі довга гра в кішки-мишки.
Він ходить за нею. Вона ходить за ним. Вони підозрюють одне одного, намагаються розгадати, хто що приховує, і поступово все це переростає у дуже дивні стосунки

Мені подобалась сама атмосфера цієї загадковості. Було цікаво спостерігати за тим, як авторка розкидала підказки, створювала відчуття, що тут буквально кожен щось приховує. Були й справді несподівані сюжетні повороти, деякі моменти дуже класно спрацювали.
Але…

😶 Просто не зачепило

Мені було занадто багато цієї гри в підозри й стеження.
У якийсь момент усе почало здаватися дуже монотонним: він стежить за нею, вона — за ним, вони знову щось підозрюють, знову аналізують поведінку одне одного…

Герої мене не притягували. Не було бажання дізнатися про них більше. Не було цього відчуття: "Мені терміново треба прочитати ще одну главу, бо ЯК Я ТЕПЕР ЗАСНУ".
Я не думала постійно: "А що ж буде далі?"
І для мене це, мабуть, найбільша проблема книги.
Вона не викликала сильного роздратування, я не можу сказати, що вона погана, - вона просто максимально пройшла повз мене

🩸 Якщо ви любите трукрайм - вам може зайти значно більше
Окремо скажу про величезну кількість відсилань до реальних серійних убивць, трукрайму та класичних горорів

Навіть ім’я Джейка Ріплі очевидно грається з усією цією естетикою. Тому якщо ви читаєте про Джека Різника, знаєте історії відомих маніяків, дивитесь документалки про злочини й загалом любите трукрайм - думаю, ви зловите тут значно більше деталей і жартів, ніж я

Для мене ця тема не настільки близька, тому всі ці відсилання залишилися радше нейтральними

💭 Очікувала трохи іншого

Якщо дивитися на анотацію, то загалом книга їй відповідає: тут справді є чорна романтична комедія, трукрайм, дивакуваті персонажі, подвійна перспектива, роман на робочому місці й гра

Але я чомусь очікувала, що сама історія буде значно динамічнішою і більше триматиме в напрузі

У результаті отримала книгу, в якій були цікаві моменти й непогані сюжетні повороти, але яка емоційно мене взагалі не зачепила

Тому тут у мене без категоричного "читайте" чи "не читайте"

Якщо любите трукрайм, чорний гумор, дивних героїв і романтику на межі абсурду - цілком можливо, що це буде саме ваша історія

А я просто приймаю той факт, що іноді навіть книга з класними тропами й цікавою задумкою може виявитися зовсім не твоєю 🥲

Автор: Кейт Поузі
Видавництво: КСД
Сторінок: 384
Серія: одиночна
Оцінка: 6/10

🌟 #Відгукнапрочитане | Зачитана