🦋 Відгук на "Не. Чіпай мене" 🦋Я брала цю книгу взагалі без жодних очікувань.Просто хотілося чогось легкого, романтичного, з красивою обкладинкою. І так, будемо чесними: на 100% я взяла її саме через обкладинку 😅Але вже з першого розділу зрозуміла: тут усе буде зовсім не так просто, як здаєтьсяЦе не просто мила романтична історія. Це глибока драма про травму, втечу від минулого, страх, самотність і спробу заново зібрати себе по шматочкахСейдж переїжджає до Невади, щоб втекти від свого відчима й того жахіття, яке сталося вдома. У неї немає майже нічого: ні грошей, ні квартири, ні людей поруч, які могли б підтримати її фізично тут і зараз. Єдина близька подруга далеко, а сама Сейдж живе буквально у фургоні й намагається якось почати життя спочаткуІ ось їй дивом вдається знайти роботу в бібліотеці. Здавалося б, ідеальне місце: тихо, спокійно, мінімум людей. Але виявляється, що працювати вона буде не сама, а з хлопцемІ це для неї величезний виклик, бо після пережитого Сейдж панічно боїться чоловіків"Групові роботи точно були винаходом диявола, інакше я не могла пояснити існування цього виду тортур" Мені дуже сподобалося, як авторка показала цей страх. Не різко і не штучно, типу "ой, він гарний, і все минуло". Ні. Сейдж справді бореться із собою, зі своїми реакціями, зі своїм минулим. Вона не стає сильною за одну сторінку. Вона просто потроху намагається жити даліІ це було дуже терапевтично 🩷 "Я б краще почитав книжку. Люди постійно хочуть із тобою говорити й очікують, що ти їх слухатимеш, навіть якщо тобі це зовсім не цікаво" Лука теж вийшов не просто "красивим хлопцем із татуюваннями". Він замкнутий, не дуже любить людей, але обожнює книги, має своїх близьких, за яких готовий стояти стіною, і поступово відкривається "Люди, яких я люблю, означають для мене все. Ще донедавна в усьому світі було лише четверо людей, які мали для мене значення. Я не планував, що до них додасться хтось іще. Але тепер твоє ім’я теж є в цьому списку, і через це я не можу не хвилюватися за тебе" Тут є дуже приємний slow burn. Без різких і нелогічних стрибків, без моментального "все, ми закохані". Усі події розвиваються поступово, обґрунтовано й дуже природно. І саме тому між героями справді віриш у напругу, довіру й маленькі кроки назустрічОкремо хочу сказати про стиль авторки. Мені дуже сподобалося, як вона тримає драму: наче боляче, але при цьому постійно цікаво, що буде далі. Я буквально ходила й думала про цю історію, бо вона зачепила мене з перших сторінокА фінал… ну це кліфгенгер. Мені продовження треба було ще на вчора 😭За вайбом це щось дуже схоже на "Захопити 13": студентське, драматичне, травматичне, але водночас ніжне й тепле. І так, тут уже є відсилки на наступні книги серії та майбутніх героїв, тому я однозначно читатиму все далі.Загалом - дуже рекомендуюЦе історія про те, як складно знову довіряти, коли світ уже одного разу зробив тобі боляче. І про те, що іноді поруч з’являються люди, які не рятують тебе замість тебе, але допомагають повірити, що ти можеш вибратисяЯкщо читали - розповідайте, як вам?І чи теж після фіналу одразу захотіли другу частину?Автор: Лаура КнайдлВидавництво: КСДСторінок: 464 Серія: перша з 5 книгОцінка: 10\10🌟 #Відгукнапрочитане | Зачитана