Я впевнено можу сказати що я була опрацьована шахраями, або ж відгук на комікс "Неономікон""Неономікон" - це кривава та похмура окультна детективна історія, створена культовим автором коміксів Аланом Муром та художником Джейсоном Барроузом, але про це я дізналась не відразу 😅Чесно, я повелась на обкладинку. Цей восьминіг (чи що це взагалі таке) виглядав настільки мило й красиво, що я реально подумала: ну все, це буде щось про підводний світ. Дуже естетично, дуже загадково - я ще й радісно чекала щось у стилі морської містикиСпойлер: ні 😅З перших сторінок стало зрозуміло, що мене занесло взагалі не туди. І так почалось моє знайомство із Ктулху. Сказати, що я була здивована - це нічого не сказати. Це точно не про милі глибини океану і не про красиву містикуПро сюжет: у центрі історії - детективне розслідування серії жорстоких убивств, пов’язаних з окультним культом. Спочатку це виглядає як класичний детектив, але дуже швидко все починає розвалюватися в щось значно більш дивне, брудне і психологічно важке. Один із агентів, який працював над справою під прикриттям, фактично ламається і потрапляє в психіатричну лікарню. І це, як виявляється, ще не найгірше, що могло статисяБо коли на його місце приходять двоє нових детективів, їм стає значно гірше. Я б навіть сказала, що на місці героїні я б серйозно подумала, що психлікарня - це ще не найгірший варіант у порівнянні з тим, у що вона вплуталасьПодії розвиваються дуже швидко і максимально напружено. Це однозначно жорстокий, неадекватний, але при цьому дивно захоплюючий мальопис. Я не можу сказати, що мені “сподобалось” у класичному сенсі - це точно не мій комфортний жанр і не моя звична історія. Але я буквально не могла відірватися після першої половини історіїМені стало настільки цікаво, що я навіть пішла “копати глибше” - розбиратися, хто такий Ктулху, хто такий Лавкрафт і що взагалі зробив Алан Мур, який це все перевернувІ от що важливо: "Неономікон" - це не просто ще один хорор. Це деконструкція та навмисно “вивернута” версія міфології Лавкрафта, яка показує її найбільш темний і відвертий бікКлючова ідея тут не тільки в жахах, а й у тому, як Мур перевертає Лавкрафта: якщо класичний Лавкрафт залишає жах десь “за завісою” і працює натяками, то Мур навпаки витягує все назовні - робить це тілесним, прямим і максимально незручнимТакож тут є цікава ідея про те, що людська жорстокість може пояснюватися не тільки містикою, а й середовищем, психологією, тим, як люди самі виправдовують свої дії. І культ у цій історії виглядає не просто як “злі фанатики”, а як щось значно глибше і страшнішеДепресивний настрій автора теж відчувається - історія дуже темна, безжальна і місцями майже виснажлива. І це не випадково, бо сам Мур писав її у важкий період життя, що теж вплинуло на загальний тон І, напевно, головний висновок для мене такий: "Неономікон" - це точно не для всіх. Але це те, що або відштовхує одразу, або затягує так, що складно відірватися. І байдужим воно точно не залишаєСценарій: Алан МурМалюнок: Джейсен БарровзВидавництво: VovkulakaСторінок: 184Vovkulaka| #Відгукнапрочитане | Зачитана